Незворушні професіонали та схвильовані дилетанти
Без гучних слів та епітетів
…Коли, як редактор, знайомишся із надісланими на конкурс віршами — перше, що привертає до себе увагу — прагнення вийти за межі трагічності нашого часу. Ну, хоч на якийсь термін… Навіть, якщо в текстах і йдеться про втрати, війну та горе… Коли «На матерії світу сіяють латки...» Це не означає, що відсутні не пов'язані з таким колом думок поезії... Присутні і такі, що лише реєструють тему…
Але почекаємо із критикою таких авторів…
Не все спроможен змінити в собі і в житті поет... «Не суддя — поет. Заступник і посередник, Душа, що на край любові заблукала»[1].
От і постають вірші та проза в безперервному життєвому потоці... Потоці, однак — творчому, небайдужому. Часто без гучних слів та епітетів. Бо високим словам хочеться вірити лише тоді, коли відірвати їхнє звучання від реального буття поета, породжених ним думок, тривог та почуттів просто неможливо...
Адже світ природних людських почуттів вічний. Він значно стійкіший за глобальні гіркі нещастя... Хоч би як потрясали вони нашу країну, нашу планету... І який би болісний слід не залишили в душах...
Здатний-таки істинний поет «Хоч на три стогони полегшить муку, Хоч вислухати і відпустити прощення...»
[1] Цитатати: за віршами Ольги Бешенковскої.
#2515 в Сучасна проза
#360 в Не художня література
Відредаговано: 09.06.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
