Незворушні професіонали та схвильовані дилетанти
Про жагу до Спілки та літературну службу
До мене, як редактора літературного журналу, зачастили звернення авторів із проханням: «опублікувати їхні твори, дописи яких вони додадуть до документів на вступ до Спілки письменників...».
Позиція редактора, який спостерігає за намаганнями авторів «здобути квиток» у лави знаних, завжди викликає глибокі роздуми про природу творчості та свободи…
З цього приводу мушу висловитися приблизно так.
Ідею злиття літературної праці із владою розробляли вже давно. Як золотоносну жилу. Вона перейшла у день сьогоднішній наче у спадок. Хтось із авторів аж із шкіри пнеться, аби вступити…
Здебільшого — малозначущі особистості. Малоемоційні літератори. Але — зі спробою здобути значущість. Жага субординаційного визнання, чи що… Чи субординаційного мислення?
Чи це не звичайне прагнення прилаштуватися до гурту наче знаних? Аби десь рахуватися-числитись та публікувати у цій надії свої твори… Мрії про переможний в’їзд у літературу…
Може, помиляюсь, але… Якось дивно, коли мистецтво саме рветься на службу до ідеології… Тож, прагнення письменника чи поета стати членом спілки викликає у мені песимізм… Песимізм щодо природи людини… А творчої — і поготів…
#2402 в Сучасна проза
#345 в Не художня література
Відредаговано: 16.05.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
