Тридцять років у потоці часу…

За три десятиліття життя часопису #Склянка_Часу_Zeitglas чимало води спливло у річці історії. Наш шлях був бурхливим від самого початку, таким він залишається і нині. З особливою теплотою згадую людей, які були поруч на зорі нашої «туманної юності», коли ми разом будували човни під назвами Віра, Надія та Любов.

Видавати літературний журнал у провінції тридцять років поспіль — справа непроста. А тримати планку міжнародного видання в таких умовах — може, й подвиг… Хто сумнівається — спробуйте!

Ті талановиті та геніальні особистості, що допомагали формувати перше число журналу, назавжди зі мною — у моїй душі. Де Юлій Даніель та Леонід Тьомін? Де Борис Чичибабін та Марк Богославський? Вони відійшли у вічність, але їхній дух живить наше видання.

Сьогодні я із вдячністю називаю імена тих, хто закладав підвалини нашого спільного літературно-мистецького дому:

• Фріц Майс (Фірзен, Німеччина) — спонсор першого випуску;

• Вернер Абреш (Везель, Німеччина) — член редколегії німецькомовного відділу;

• Максим Батеровський (Зюхтельн, Німеччина) — редактор відділу фото;

• Олександр Івахненко (Київ, Україна) — почесний редактор відділу образотворчого мистецтва;

• Марк Богославський (Харків, Україна) — редактор поетичної рубрики;

• Манфред Вельцель (Коршенбройх, Німеччина) — редактор-кореспондент закордонного представництва;

• Евген Бруслиновський (Канів, Україна) — редактор та макетувальник;

• Іван Кугно (Канів, Україна) — редактор;

• Олександр Апальков (Канів, Україна) — головний редактор.

Як і влітку 1995 року, наша мета незмінна — зводити духовні мости між людьми різних націй, держав та континентів. Сподіваюсь, що читачі та автори зрозуміють нас. Ми ж докладемо всіх зусиль, аби «Склянка Часу» і надалі залишалася змістовною, цікавою та вірною вічним цінностям.

Сердечна вдячність усім, хто морально чи матеріально допомагав і допомагає справі доброго літературного слова!