Двадцять три кроки над прірвою часу... Дещо про історію однієї Антології...

Коли двадцять три роки тому народилася ідея створити «Антологію сучасної новелістики та лірики України», мало хто вірив, що щорічне видання може перетворитися на справжню літературну інституцію. Але у «Склянки Часу*Zeitglas» завжди була і буде своя логіка — логіка пісочного годинника, де кожна піщинка-слово несе свою вагу.

Антологія ніколи не була просто «колективною збіркою». Від самого початку вона задумувалася як зріз живої тканини мови. Щороку редакція стикається з сотнями рукописів. І щороку доводиться повторювати авторам: «Стилі та жанри не відіграють ролі. Головне — оригінальність та творча спроможність».

Всі ми бачили, як змінювалися теми: від постмодерних ігор дев’яностих до суворого, оголеного реалізму останніх років. Антологія стала дзеркалом, у якому Україна щороку впізнавала своє обличчя, нове.

Бути в Антології — це не право, це здобуток. Принцип «не кожен потрапить на сторінки» з’явився не через гординю редакції, а через повагу до Читача.

Слід завжди вірити, що книга — це простір високої напруги. Якщо текст не «іскрить», якщо в ньому немає «проміння», — він навряд стане частиною історії...

Саме тому редакція «Склянки Часу» протягом цих 23-х років виконувала роль диригента багатоголосного «хору», де кожен голос слід почути, але жоден не повинен фальшивити.

От і сьогодні, готуючи випуск «Антологія-2025», розуміємо: це вже не просто книга. Це архів нашої спроможності бути собою у найнапруженіші часи. Це доказ того, що українська новелістика та лірика — це не лише минуле, це пульсуюче «сьогодні».

Видання побачить світ у лютому 2026-го. Це буде ще одна спроба зафіксувати невловимий дух часу, що протікає крізь нас. І знову, як і два десятиліття тому, редакція відкриває рукописи з надією побачити там не просто літери, а світло справжньої творчої сили...