Нині індивідуальна психологія осідлала популярність. І, навіть Фройд, цей вже давнішній дідуган, зробився нестерпним. Все йде, все минає - і краю немає...
А тінь святого все витає над містом Ка. І найбільший святий рідної землі, як і раніше його геній-охоронець. Цей великий грішник, чия гріховність світлоносніша від усіх святощів...
Я нічого не робив, аби завоювати читацький інтерес. Не організував у книзі наскрізної дії, ні сюжетної напруги (за термінологією Станіславського)... Але характери, самий текст і виписані типи були налиті соком провінційного життя. Налиті настільки, що готові були ось-ось тріснути… Адже тип-це узагальнення живіше, ніж живі люди... У них сконцентровані радощі, біль, жах, надії нашої провінції… І доля чужинця, який закохався у місто Ка… Поріднився із ним, захворів ним..., і вирішив вдихнути в нього нову перспективу... Адже в місті бують і такі сонячні дні, коли хочеться стрибати від щастя... Підстрибнути і злетіти...
І книга розійшлась в люди…