Критики, редактор і успіх...
Між ними існують загадкові стосунки, безперечно. Навіть якщо й у негативній формі... Для життя журналу цього достатньо. На початку все піддається поблажливому «незаважанню». Мовляв – ах вони початківці, що ж хай спробують почім фунт лиха, а ми подивимося, посміємося... Згодом наголоси змінюються… Бо редактор не тільки плекав надії на їхню похвалу, але відчував певну радість від їхнього повчання... Перебороти в собі гіркоту розчарування саме на початку шляху... Чим? Найкраще заспокоював себе роботою. І день тече одноманітно, без особливих розваг. Але – продуктивно. Адже вже прийняте рішення, важливе: створювати літературний журнал, новий... І якщо людина наділена розумом і освіченістю, їй не уникнути своєї пустелі... Тож праця із авторами – безмежна… Серед рукописів, текстів та листів розгледіти головне: людину, яка намагається подолати свою обмеженість творчістю... Навіть якщо вона цього сама і не усвідомлює. У літературних творах стільки життів, як у людства…
І так дні, місяці летять, незважаючи ні на що – у роботі. Праця редагування нового випуску переможе. Бо вона творча. Саме це - сила та зміст. Повний сенс, очікувань, що все більше знаходиш нових авторів, відроджуються і літні - знані й незнані... І успіх приходить, прихованим почуттям захоплення…