Письменник намагається... Бажає, свідомо чи мимоволі, щоб люди очистили свій дух... Очистили його, розмірковуючи про написане... А може, й більше: про падіння сильних світу цього...
Однак, не кожен здатний своїм розумом упоратися навіть зі своїми спонуканнями... Не те що із заохочуванням до мислення інших... І дивний контраст викликає часом якщо не глузування, то принаймні глибоку жалість до автора... І тут робота редактора як паличка-виручалочка... І якщо не допомогти такому авторові, він замовкне... Тут, як у сільському господарстві. А я починав свій трудовий шлях, працюючи зоотехніком... І чим менше від корови вимагають молока, тим менше вона його дає... І, врешті-решт, перестає доїтися зовсім... А що визначає письменника? Зрозуміло, перш за все, його твори... Але їх треба опублікувати. І їм слід ще досягти серця та розуму читача...
Але, крім публікацій, важливі і його, автора роздуми про літературу, про життя... Роздуми про творчий зв'язок цих думок і праць.. Ці міркування не завжди втілюються в публічних текстах... Вони займають простір спілкування автора і редактора... Спершу – саме так. Без цього не було б ні журналів, ні книг.
Крізь свою нелітературну до 1995 року біографію, а може, і завдяки їй, я і прийшов у літературу. Прийшов із життя. Прийшов зі своїми знаннями, враженнями, досвідом та мріями...