Двомовна шевченкіана першого журналу

Вже перше число журналу «Склянка Часу*Zeitglas» 1995 року презентувало нашим і німецькомовним читачам енергійні «Три літа» Тараса Шевченка. Наруковано твір було із паралельним перекладом німецькою від Гедди Ціннер.  «Три літа» – саме той шедевр, що остаточно визначив і долю поета і подальший напрямок його творчості та світогляду.  Тут поет говорить про нелегкий шлях прозрівання…

«…І я прозрівати Став потроху... Доглядаюсь, — Бодай не казати! Кругом мене, де не гляну, Не люди, а змії...»[1]

Ця поезія про виняткове значення досвіду у духовному розвитку…

Важливо і те, що переклад було зроблено знаною письменницею. І не за «рибою» (чужим підрядковим перекладом, прозовим), а з оригіналу. Адже сама перекладачка Гедда Ціннер народилася у Львові 20 травня 1905 року. І виростала на Україні…Тож, знала мову… А, закінчивши школу, вона навчалася у Віденській театральній академії… Тож. і відчувала «сльози щирої любові» Кобзаря не за переказами…

Я довго відбирав німецькомовні варіанти «Трьох літ»… Навіть присвятив цій справі наукову роботу. А ще видав книгу у Німеччині… Тож, спираючись і на власне знання обох мов, і на публікативний резонанс перекладів, зупинився саме на інвенції Гедди… Перекладачка, зазначу ще раз, сама писала вірші, талановиті. І декламувала їх зі сцени та на політичних мітингах… А неможна декламувати добре погано написані рядки… Це – закон «сценарної мови». Тож і послідовність перекладу і відповідність висловлення художнього образу того перекладу не просто передавала близькість, але єднала тексти… Що буває дуже нечасто…

«Und ich ward allmählich

Sehend.

Und so sah ich um mich…

Besser nicht! O schämlich!

Rings um mich, wohin ich schaue:

Menschen nicht… nur Schlangen…»[2]

Так поширювалася спадщина Шевченка у Німеччині, збагачуючи рідну і чужу літературу…

[1] Тарас Шевченко «Три літа»

[2] Журнал «Склянка Часу*Zeitglas», №1. 1995., стор. 70.