Гра із нині в завтра

Перші номери журналу розходилися слабенько. Воно й зрозуміло. Я робив журнал у провінції. У мене ще майже не було літературного досвіду. Моє письменницьке коло було нешироким… Тож, критикували журнал. Критикували мене. Критикували моїх авторів…

Критики журналу, який щойно з'явився на світ... Це фантасти… Їх лабети: метод і досвід – проти недосвідченості і рожевих ще окулярів початківця... Такі критики єдиною справедливою думкою вважають свою...

Коротше кажучи, я був осудний... Але я був вдячний. Як кажуть: у науці і негативний результат також результат.

Що можна зробити проти збігу обставин?

Нічого.

Втішали трохи рядки литвина Ваціса Реймеріса:

А краще де тобі: у натовпі серед почестей, що сиплються на впізнаного автора, – або в тихій, непомітній самоті, коли бредеш сам по собі – із нині – в завтра...

Я знав: погані звістки сьогодні можуть обернутися хорошими завтра...

А ще: коли ти потрібен, тобі прощають все.

Мені писали листи з усіх куточків Землі... У листах мене хвалили. Хвалили й мій журнал... Я читав. Я радів і навіть зростало почуття власної величі... Мерзенне, але прилипливе... Однак, я протверезив себе думкою... Де, як казали латиняни, primum mobile - та головна рушійна сила?

Вони ж мені не друзі. В житті мене не бачили... Тоді що це? Визнання дійсних заслуг чи лестощі авансом, як редактору журналу... Або вони, мої друзі, захоплені моєю грою... Адже журнал я починав, як гру. І ось результат. Вони глядачі. А гру без глядачів Кант вважав безумством... Значить я правильною граю, може, й добре граю…

Да… Журнал тоді був для мене грою. Вона вносила різноманітність у моє провінційне життя. Адже я потрапив до нього з Харкова. Із найінтелегентнішого міста. І мені не подобалася перспектива одноманітного перебігу життя... Бо в ньому чатувала небезпека опуститися, зніжитися, знесиліти і отупіти...

Критика і сама гра в журнал сприяла моїй вибагливості до себе ... А ще – більш старанній, скрупульозній праці і зосередженості... Зосередженості на своїй справі. Справі з великої літери, саме своїй… Я покинув роботу, якою займався доти... І поринув у редакторство та журналізм, цілком і повністю...