Пролог

ПРОЛОГ

Правило Марти №1

Якщо будильник дзвонить уже втретє, це ще не означає, що пора вставати. Це означає, що він надто драматизує.

07:00

Існує два типи людей.

Перші прокидаються за дві хвилини до будильника, енергійні та готові підкорювати світ. Другі переконані, що функція «Відкласти ще на п'ять хвилин» — один із найкращих винаходів людства, гідний Нобелівської премії миру.

Максим Северин належав до перших.

Марта Левицька була яскравою представницею других.

Будильник Максима продзвенів рівно о сьомій.

Не о 06:59. Не о 07:01. Рівно о 07.00!

Втім, Максим розплющив очі за кілька секунд до сигналу. Так відбувалося щоранку: його внутрішній хронометр працював бездоганно. Він чітким рухом вимкнув гаджет ще до першого дзвінка, одним помахом поправив ковдру, ідеально рівно застелив ліжко й рішуче відсунув штори, впускаючи до кімнати перше ранкове сонце.

Через п'ять хвилин у кавомашині вже тихо й благородно шуміла кава елітного сорту. На кухні ледь чутно лунав заспокійливий джаз. На кришталево чистій кухонній стільниці лежали бамбукова дошка, керамічний ніж і стиглий, ідеальної форми авокадо.

Максим любив порядок. Порядок, на відміну від людей, мав купу переваг: він не ставив дурних запитань, не губив ключі від машини за п'ять хвилин до виходу, не залишав брудні чашки в раковині «відмокати» і вже точно ніколи, за жодних обставин, не запізнювався.

Він кинув погляд на годинник. 07:18. Далі за планом: сніданок, душ, огляд свіжих новин, перевірка пошти, тренування, робота. Його життя функціонувало як швейцарський годинник преміумкласу.

Максим навіть не підозрював, що вже сьогодні в цьому бездоганному, стерильному механізмі з'явиться одна дуже галаслива, хаотична несправність на ім'я Марта Левицька.

08:31

- Ма-а-а-рто! Вставай! Ти знову проспала! — телефон кричав істеричним голосом її найкращої подруги Олі.

Колись Марта записала цей аудіошедевр і поставила замість стандартного рингтона, наївно вважаючи, що це буде весело і мотиваційно. Тепер вона щоранку щиро жалкувала про своє рішення.

Навпомацки знайшовши під подушкою телефон, Марта вимкнула звук і міцніше загорнулася в ковдру, перетворюючись на неприступну коконову гусеницю.

- Ще п'ять хвилин...

У відповідь із кутка ліжка почулося невдоволене:

- Мняу!

На ковдру легко, але відчутно стрибнув величезний рудий кіт Персик. Він хвилину уважно вивчав коконову гусеницю, а потім без жодних докорів сумління пройшовся лапами просто по волоссю Марти.

- Персику... Май совість... Ми ж підписували пакт про ненапад, — пробурмотіла вона в подушку.

Кіт голосно муркнув і, не знайшовши кращого місця для демонстрації свого авторитету, сів їй просто на голову.

- Зрадник...

Але Персик не зважав на образи. Він мав вищу, священну місію. Його миска була порожньою вже цілих сорок хвилин, а це, на хвилиночку, межувало з котячим геноцидом.

Марта ліниво розплющила одне око, намагаючись сфокусуватися на екрані мобільного.

08:31

Кілька секунд цифри просто плавали перед її очима, не викликаючи жодних емоцій. А потім у мозку збудувався логічний ланцюжок: 08:31 - робочий день починається о 09:30 - це не просто день - ЦЕ ТВІЙ ПЕРШИЙ РОБОЧИЙ ДЕНЬ!

Марта різко підскочила, ледь не катапультувавши кота в інший кінець кімнати.

- О-О-ОЙ-Й-Й! — цей ультразвуковий крик відчаю змусив здригнутися весь під'їзд, а сусіда знизу — впустити бутерброд.

Наступні п'ятнадцять хвилин Марта пересувалася по квартирі виключно у формі руйнівного вихору.

- Де другий кросівок?!

- Персику, віддай, це моя шкарпетка!

- Так, фен... Ні, фен мені зараз не потрібен! Обійдуся ефектом «мокрої укладки»!

- Боже, а де телефон?! Тільки не кажи, що я його змила...

Телефон виявився затиснутим у її власній лівій руці.

- Так... Спокійно. День починається просто прекрасно... Головне — перше враження. Я покажу новому шефу, що я — втілення пунктуальності та професіоналізму! — задихаючись, шептала вона, намагаючись одночасно нафарбувати одне око тушшю і влучити ногою в штанину.

Вона ще не знала, що вже скоро, на деякий час залишиться без цієї квартири.

А Максим Северин ще не здогадувався, що зовсім скоро в його великому, бездоганно чистому і тихому пентхаусі з'явиться дівчина, яка здатна шукати окуляри, тримаючи їх на голові, забути список важливих справ на кухонному столі й перетворити будь-який суворий бізнес-план на веселу пригоду.

Він і поняття не мав, що саме ця дівчина навчить його тому, чого ніколи не вчать на бізнес-форумах, елітних курсах із тайм-менеджменту чи в книжках про успіх.