Розділ 33

Василина

Після тієї ночі все трохи змінилось. 

Себастьян й Еллі легко прийняли новину про нас. Однак, на компанію в цілому це дуже вплинуло. Ми більше не збирались всім натовпом, і мабуть, треба було бути до цього готовими. Вайлен не просто був ображений — він кипів від злості. Не говорив й навіть не дивився на Дорела, намагався проводити в їхній спільній кімнаті якомога менше часу. За кілька тижнів, коли ми з хлопцем сиділи в мене у кімнаті, до нас влетіла Мара, прикриваючи очі долонею. 

— Так, якщо ви займаєтесь сексом, у вас є дві хвилини, аби закінчити і вдягтись. У мене екстрена ситуація і ви мені потрібні.

Я почервоніла, та Дорел поряд зі мною розсміявся.

— Можеш прибрати руку, ми просто говоримо.

— О, — дівчина дійсно виглядала здивованою, опустивши руку від обличчя. — Я-то думала, тепер, коли… Ой, ладно, в мене справді є справи важливіше вашого інтимного життя: Вайлен.

— Вайлен — що? — невпевнено спитав Дорел. Останнім часом він майже не згадувався у наших розмовах. Мара зітхнула й, спершись на стіл, сказала:

— Він хоче зʼїхати. З гуртожитку. Не хоче мінятись кімнатами, бо в інший гуртожиток його ніхто не поселить, а в цьому, — дівчина драматично закотила очі, та передумала казати те, що мала на меті на початку. — Коротше, він просить мене ділити з ним квартиру. 

— Вау, — Дорел розчаровано хитнув головою. — Я можу помінятись кімнатами з кимось, і може тоді він передумає переїжджати.

— Ну, він про це думав, та сказав, що це нижче його гідності, залишитись у кімнаті, котру ти від початку ділив з Поляком. 

— І що думаєш робити? — спитала обережно я, помітивши, як дратується мій хлопець. Дорел дуже переживав за їхні стосунки, однак чим більше часу проходило, тим більш дитячою ставала поведінка Вайлена до нього, і, що дратувало хлопця найбільше — до всіх друзів. Вайлен був ображений на Дорела, та говорив про це з усіма навколо, окрім його самого. Наші із Марою стосунки поліпшились, та чесно, я очікувала, що дівчина розгнівається на нас через те, в які труднощі ця ситуація вилилась для неї.

Мабуть, якщо не враховувати самого Вайлена, Мара постраждала найбільше. Себастьян з Еллі разом. Ми разом. А дівчині тепер доводилось метатись між всіма нами, зберігаючи дружбу з кожним. На неї Вайлен таки перестав ображатись, але й не приймав Мариних аргументів на нашу користь, натомість доволі часто жаліючись дівчині на існування наших стосунків. Тому останнім часом ми збирались або втрьох із Марою, або, рідше, впʼятьох із Себастьяном й Еллі. І через Мару знали, що Вайлен вчиняє так само, продовжує спілкуватись з усіма, окрім Дорела. Мій хлопець ставився до цього спокійно. Впевнена, йому неприємно, але він не раз казав мені, що був  готовий до цього, і не став би нічого міняти. 

Мара зітхнула.

— Не знаю. Впевнена, він образиться, якщо я відмовлю. Він зараз надто вразливий.

— Маро, — Дорел поклав долоню на її плече, перебиваючи дівчину. — Я розумію, що Вайден дуже засмучений, та все ж, він доросла людина, яка зараз поводить себе як дитя. 

— А чому він не може зʼїхати сам? — невпевнено спитала я.

Мара посміхнулась мені, старанно ігноруючи зауваження Дорела.

— Ну, думаю, через те що й ви. Не у всіх достатньо коштів, аби просто переїхати на квартиру. Я вирішила так: якщо знайдеться відповідна за умовами й вартістю квартира десь неподалік, то зʼїду з ним. Якщо ні, то… Ну, то най сам розбирається. Я бачу, що він дитина, Дореле. Повір, я вислуховую те, який він нещасний, кожну нашу зустріч. Ніколи б не повірила, що він здатний на такий рівень жалю до себе. Себастьян й Еллі вже не зустрічаються з ним наодинці, лише коли я також планую бути. Ви ж знаєте, що Себастьян не вважає вас винними, чи зрадниками, чи ще щось, а Вайлен все не може перемкнутись на щось інше. Однак моя позиція така: якщо я буду слухати це ниття, тоді він скоріше виговориться й переступить це. І може згодом ви знов почнете спілкуватись.

— Не впевнений у цьому. 

— Ну дякую, друже, за підтримку. — Дівчина пирхнула.

— В будь-якому разі, якщо щось піде не так, ти завжди зможеш повернутись назад сюди, — помітила я. Неочікувано для мене, Мара кивнула й посміхнулась мені.

— Дякую. Я знала, що ти мені не просто так сподобалась. 

— На моменті, коли кидала Вайлена, — нагадав іронічно Дорел, за що отримав ліктем у бік.