Розділ 29

Дорел

Чим ближче підступав день вечірки на честь Хелловіну, тим більше нервувала моя подруга. 

— Я шокована тим, що вам досі вдається потайки зустрічатись і ніхто навіть не помітив. Навіть я б не помітила, якби ти цього не сказав. Але тепер, звісно, бачу деякі деталі, що натякали на це, — прошепотіла Мара. Ми саме обирали для неї маску на Хелловін, але я від початку здогадувався, що то був лише привід поговорити зі мною окремо за межами гуртожитку. 

— Це які ж? — спитав, схрестивши руки. 

— Шолом. Раніше ти чхати хотів на безпеку своїх пасажирів.

Я розсміявся, та Мара кинула на мене нищівний погляд.

— Що ж, правда. Я купив його для неї.

Дівчина кинула на мене незрозумілий погляд, та потім, знов повертаючись до масок, сказала:

— Ну і, ти зустрічав її з аеропорту. І тепер здається мені, мама не приїжджала до неї, ви тоді були вдвох. — Марі було достатньо просто почути мовчання у відповідь, аби зрозуміти, що вона не помиляється. — Ну і, згадуючи, яку участь ти приймав у підготовці до її дня народження…

— Ей, я не намагався увести її.

Подруга знизала плечима, та цей рух виявився трохи нервовим.

— Я не кажу, що ти намагався. Кажу лише, що ти піклувався про неї від початку. Це мило.

— О, невже ти вважаєш щось романтичне милим? — я підморгнув їй, і Мара закотила очі. 

— Мені подобається чесність. Василина була відвертою із Вайленом, і вона відверта із собою, раз почала зустрічатись з тобою, розуміючи, що ви друзі. І ти хочеш сказати йому правду. Чесність недооцінюють, на відміну від кохання. І я це поважаю. Хоча все ще й думаю, що ви з Вайленом завтра дуже посваритесь.

— Але ти вже не відмовляєш мене від цього?

— Чесність, Дореле, імпонує мені.

— Це ж треба, то навіть тебе можна розчулити.

— Поки що це вдалося лише вам. Одна пара проти всіх — це тільки доводить правило: кохання — лайно. 

Василина

З усіх вечірок, на яких я встигла побувати під час перебування у Добруджі, вечірка на честь Хелловіну була найцікавішою. Хоч мені ніколи не подобались клуби, та зараз містичні прикраси навколо, чудова музика й купа яскравих нарядів навколо робили це місце приємним для перебування. Ну і, я обожнювала атмосферу Хелловіну, а в Україні його не святкували, тож наряджатись на це свято для мене завжди було дивно. Та зараз, прислуховуючись до порад найближчих мені людей — Ярослава і Дорела, котрі в один голос повторювали, що треба встигати жити, я була рада спробувати щось новеньке, щось, про що раніше лише мріяла. Однак, надто мудрувати з нарядом не стала. Надягла просту чорну сукню з вільною спідницею та корсет поверх неї. З макіяжем мені допомогла Еллі — власне, ми таки зібрались сьогодні на їхній квартирі всі разом. Себастьян, Дорел і Мара про щось базікали на кухні, поки ми з Еллі чепурились. Подруга обрала для себе оригінальніший костюм, обравши образ Круелли Девіль. Мара зупинилась на чорному балахоні, копіюючи монахиню з жахастика, що вийшов на екрани минулого місяця, і власне тому зараз вже при параді й могла спілкуватись з хлопцями. Якщо ми вирішили нафарбуватись до свята, Мара просто намалювала стрілки й нафарбувала губи темно-синьою помадою. Хлопці ж в принципі не дуже заморочувались — Себастьян надів балахон і роздобув маску Крика, а Дорел…  Ну, він підібрав образ під мій, зупинивши свій образ на костюмі з бордовою сорочкою, та причепив до поясу чарівну паличку, аби в разі чого до нього не доколупувались. Відьма й чаклун. 

У клубі було гучно, проте ми здебільшого оцінювали треки у виконанні Вайлена. Ніхто не спішив танцювати — головний любитель танців був зайнятий за діджейським пультом. За те, в нас прекрасно виходило оцінювати треки друга. Мара склала власний список улюблених і пів вечора сперечалась із Себастьяном щодо кращого з них. 

Вайлен приєднався до нас лише після півночі, коли за пультом його змінив діджей, що постійно працював у цьому клубі. Він був трохи стомлений, але щасливий. Здається, за час наших недовгих стосунків й кількох зустрічей після розриву я жодного разу не бачила його з такою широкою й щирою посмішкою. Мара привітала хлопця першою, подарувавши йому міцні обійми, й кудись поділась, поки Вален замовляв коктейлі для всіх та щось безалкогольне для Дорела. Насправді за вечір я випила лише один коктейль, бо… Ну, мені не так вже й подобався алкоголь, а знаючи історію хлопця й помітивши, що він почав рідше курити — зараз зводилось до сигарети в день, я хотіла так само бути уважною й до нього. Дорел жодного разу не казав, що проти того, аби я пила, але і я йому ніколи не казала про сигарети. А він помітив.

 На моє нещастя, обираючи між ним і мною, хлопець зайняв вільне крісло поряд з моїм. Дорел не змінився в обличчі, та я помітила, як його погляд зачепив мене. Впевнена, він непокоївся через мій стан, а я… Ну, бачачи, наскільки Вайлен щасливий через свій виступ й схвалення публіки, я була впевнена, що він навіть не замислювався й просто сів де побачив місце. 

— Ну що, як тобі? — почула за кілька хвилин його голос в себе над вухом.
Я несміливо посміхнулась, намагаючись тримати дистанцію між нами. 

— Все супер! В тебе класно виходить, — перекрикуючи музику, відповіла. кинула короткий погляд на Дорела — але він намагався не дивитись на мене.