Розділ 8

Василина

— Дорел зараз прийде, — повідомив Вайлен. 

— Що? Чому? — здивувалась я, сідаючи на ліжко поряд із хлопцем. Сьогоднішній день промайнув дуже швидко і нервово. Мама Вайлена виявилась не такою, як я очікувала. Уявляла когось більш схожого на нашу сімʼю: добра ніжна мама, і щирий сильний тато. Та батьки Вайлена виявились трохи іншими. Вони так само були приємними, але їхнє спілкування з хлопцем ніби металося з одного настрою на прямо протилежний. Взагалі батьки були дуже раді його бачити, і так само раді познайомитись зі мною. Вони підготували купу смаколиків до нашого приїзду, щиро піклуючись про те, аби хоч вдома була смачна й корисна їжа. 

Батьки Вайлена розпитували мене про навчання, і, коли я ділилась, скільки часу приділяю на домашки, мама хлопця вказувала йому на те, що він має брати з мене приклад. Тато її підтримував. Тоді, щоб захистити Вайлена, я згадала, що він займається музикою і в нього це гарно виходить — на вечірці у вогнища навколо хлопця зібралась ледь не половина присутніх. І тільки коли закінчила, то зрозуміла, що згадувати музику було великою помилкою — у Вайленових батьків одразу ввімкнувся режим строгості, й обидва почали забагато говорити про переваги вищої освіти над творчим хобі. Про стабільність, яку несе будь-яка солідна фірма, що з радістю забере до себе хлопця після отримання диплома, і про відсутність цієї стабільності в музичній карʼєрі. Мені залишалося дивитись на Вайлена повними сорому очима. Навіть не знала, що такий маленький коментар викличе таке обурення. У нас в сімʼї було трошки більше свободи вибору, з поправкою на війну, звісно. 

Лише хвилин десять тому ми розійшлись з батьками Вайлена після обіду, що плавно перетік у вечерю за розмовами, і тільки почали обирати фільм для перегляду перед сном.

— Ее, ну, він залишиться у нас, — Вайлн розгублено почесав підборіддя. — Подивимось фільм разом, це ж прикольно. Ми давно не збирались так, а в дитинстві дуже часто ночували разом. 

Це було зовсім не схоже на хлопця. Він уникав мого погляду й говорив надто розслаблено, хоча я була впевнена, що від початку Вайлен мав інші плани на цей вечір. 

— В нього все добре? — спитала я, розуміючи, що це не просто так.

— Так, просто залишиться у нас.

— Ладно, — не стала тиснути. —  Тоді обирай фільм, а я поки швиденько в душ. 

Відкривши свою сумку у ванній, я закотила очі. Мій гардероб не був розрахований на те, щоб світитись перед кимось окрім Вайлена. Короткі атласні шорти й майка для сну. Я втішила себе тим, що все могло бути набагато гірше — мереживо, наприклад.

Повернувшись до кімнати, помітила, що Дорел вже тут і виглядає досить засмученим. Вайлен вже налив їм коли. Хлопці замовчали, як тільки я ввійшла до кімнати. 

— Що, пліткуєте? — спитала, намагаючись розрядити напругу. Дорел підняв погляд, і на мить наші очі зустрілись. Я нервово закусила губу. Він був таким втомленим, ніби весь день каміння таскав. Та все одно посміхнувся:

— Трошки, але не хвилюйся, до тебе дійти не встигли. 

— Що ж, то доведеться говорити все в обличчя.

— Ти найкраща, сонечко, — сказав мій хлопець, — це все, що можливо про тебе сказати. Ми обрали фільм. Вийдемо покурити та будемо дивитись.

Вони пішли, і я, користуючись їхньою відсутністю, взяла собі плед та вмостила подушки навпроти ноута. Вляглась, вкрила ноги пледом, ховаючи від погляду короткі шорти. Так вже ліпше. Хлопці повернулись за кілька хвилин, влаштувались по обидві сторони від мене та ввімкнули фільм. Мене одразу ж окутав запах цигарок, але крізь нього пробивались запахи сандалу і тютюну. Дорел. Не знаю, чому, та цей запах був настільки приємний, що я з легкістю уловлювала його крізь всі інші. 

Я намагалась слідкувати за подіями у фільмі, але відчувала, як зростає нервозність. Мабуть, якась надто романтична й відкрита дівчина зраділа б лежати між двома симпатичними хлопцями, та я натомість відчувала ірраціональне тяжіння лише до одного з них, і це був не Вайлен. Чому Дорел засмучений? Як він? Що в нього трапилось? Я відчула якусь дивну напругу між нами. Фантазія не просто малювала дивні сцени, але й спонукала до дій. Це все було лише в моїй голові, але відчувалось на фізичному рівні: мені кортіло подивитись на нього, притиснутись ближче і не було жодного бажання противитись цьому. Хотілось зробити щось, щоб я відчувала його сильніше. Та водночас із тим, нічого подібного стосовно Вайлена. Жодного тяжіння. Я стисла руками плед, намагаючись заспокоїтись. Запевняла себе, що просто хочу дізнатись, що трапилось в друга. Просто хвилююсь за нього. Все інше — це щось, навіяне нездоровою фантазією. Зробила кілька глибоких вдихів. Це ірраціонально. Ба більше — це ненормально. Чому мене так тягне до іншого чоловіка, коли поряд сидить мій привабливий, спортивний хлопець? Котрий завжди знаходить на мене час, бере мене всюди, навіть зі своїми батьками познайомив. А я можу думати лише про його друга по іншу сторону від мене.

— Ей, все в порядку? — тихо спитав Дорел.

Його низький голос трохи захрипів. Я кивнула, не стримавшись від короткого погляду на хлопця. Він відчуває те саме? Навряд. 

Це становилось нестерпним, і я швидко піднялась з ліжка, звертаючись до них обох: 

— Відійду на кілька хвилин. Не ставте на паузу. 

Побігла до ванної кімнати й зачинилась там, притискаючись спиною до дверей. Що зі мною коїться?! Стрімко підійшла до вмивальника, відкрила кран, набрала в тремтячі долоні холодної води й бризнула нею собі на обличчя. Потім підставила руки під кран, сподіваючись, що вони змерзнуть достатньо, аби організм почав реагувати на холод, а не на Дорела. Мене почало нудити саму від себе. Не знаю, що це, і чому це трапилось. Ніколи не вірила ні у метеликів, ні у тяжіння, але от, мої коліна тремтять від жаги притиснутись до Дорела, торкнутись його. Це було огидно. Бо сидячи поряд зі своїм хлопцем, за котрим бігає не одна дівчина, не можу навіть змусити себе думати про нього. Натомість я навіть зараз відчуваю примарний запах сандалу і тютюну й думаю лише про те, як мені було комфортно сидіти з Дорелом на підлозі кухні чи притискатись до нього їдучі на швидкості на мотоциклі. Ділитись із ним особистим на кухні в невідомому будинку було інтимнішим за будь-які поцілунки. Я закрила кран, поплескала себе по щоках. Почервонілі руки вже кололо від холодної води, але тремтіння не вщухало. Більше залишатись у ванній не привертаючи уваги я не могла. Повернулась до хлопців, знов зайняла своє місце, накрившись пледом по саме підборіддя, та закрила очі. Якщо вони подумають, що я хочу спати, то швидко розійдуться.