Розділ 3

Василина

— Я запрошений, а значить і ти.

Вайлен якраз проводжав мене до корпусу, в якому мала бути моя наступна пара. Якийсь його одногрупник влаштовував вечірку на честь свого дня народження, та винайняв для святкування цілий будинок. Не впевнена, що хочу йти на вечірку.  Мені цілком вистачало й звичайних посиденьок в гуртожитку, та Вайлен навіть не питав. Він був в захваті від цієї ідеї, а особливо від того, що ми матимемо там окрему кімнату, оскільки сподівався, що тоді я нарешті здамся і він отримає не лише поцілунки від мене. Я б хотіла трохи відпочити від постійних вечірок, і тим паче не думала про секс у домі, повному пʼяних студентів, та не знайшла сил йому відмовити принаймні у відвідуванні цієї вечірки. 

Вже ввечері ми були у будинку. Приїхали вчасно, але більшість гостей вже були на місті та почали відмічати.

— Сподіваюсь, тут не доведеться грати у всяку фігню по типу “правди чи дії”? — пошепки спитала я, притискаючись до хлопця. Вайлен засміявся, обійняв мене за талію та зупинився перед входом. Дістав цигарку. Я спостерігала за кожним його рухом. Кожного разу, як хлопець курив при мені, я відчувала себе дещо ніяково, не знаю, чому. Зазвичай, мені все одно, хто які погані звички має, та цигарка в руках Вайлена виводила мене із себе. Можливо це тому, що він тримав марку такого собі спортсмена-музиканта. А може, через те, що хлопець не намагався хоча б видихати дим в іншу від мене сторону. Я відсахнулась, відходячи трохи далі. Не хочу, щоб весь вечір від мене пахло нікотином. Обіймаючи себе за плечі в очікуванні на прохолоді в тоненькій сукні, я відчула, як всередині прокидається роздратування. 

— Не думаю, що тут будуть подібні розваги. У домі є сауна і басейн, а це куди веселіше за “правду чи дію”, погодься, — хмикнув Вайлен, струшуючи попіл з цигарки. — Хоча я був би не проти послухати про твоє темне минуле.

Я розсміялась.

— Ти ж знаєш, жодного темного минулого.

— Що, навіть не цілувалась ні з ким до мене? — він широко посміхнувся. Хлопцеві це лестило. Вайлен не приховував того, як йому подобається думка бути першим у всьому. 

— Якщо скажу, що був один хлопець у десятому класі, ти не образишся? — запитала, піднявши брову. Легка провокація. Мені подобається, як він самовдоволено посміхається.

— Якщо то були лише поцілунки.

— Ну звісно. 

— У губи.

Я почервоніла, зрозумівши, що саме Вайлен мав на увазі. А хлопець усміхнувся, та, затушивши цигарку, притягнув мене до себе й міцно обійняв.

— Ну от, всі подробиці я знаю, тож жодних ігор. Ти брала купальник?

— Сауна не зовсім мій формат, тому, ні. 

Хлопець невдоволено цокнув язиком. Взяв мене за руку й ми нарешті зайшли у будинок. Пошуки іменинника не зайняли багато часу, та я навіть не намагалась запамʼятати його обличчя — Вайлен і сам казав, що стикається з цим хлопцем лише на навчанні, але він багатий і обожнює закатувати вечірки на всіх. Буквально, всіх, адже тут була я й невідомо скільки ще незнайомих йому людей. Привітавши хлопця зі святом, ми приєднались до решти присутніх. Зі знайомих мені облич тут був лише Дорел, що обіймав якусь білявку поряд із собою. Пізніше я побачила ще й Аліну, свою сусідку по кімнаті, і раптово відчула прилив великого суму. Сьогодні я могла б залишитись у власній кімнаті на самоті й трохи відпочити. От чого мені дійсно хотілося. Шкода, що я не знала про плани сусідки бути на цій вечірці, тоді б придумала, як залишитись у кімнаті. Та натомість доводилося брати участь у загальних веселощах. Дім був просто набитий студентами. Хлопці й дівчата поступово невеличкими групками пропадали у сауні чи біля більярдного столу. Лише я, не дивлячись на всі зміни, залишалася сидіти на дивані та сьорбати свій коктейль. Прийшовши у мокрих плавках після басейну, Вайлен взяв мене за руку.

— Ей, пішли до басейну.

— Вайлен, я, правда, не ду…

— Та годі просто сидіти, це ти й в гуртожитку можеш. Пішли!

Він притягнув мене до себе та підняв на руки, притискаючи до свого холодного після купання тіла. Я відчула від нього легкий запах алкоголю. 

— Слухай, ми з Дорелом збираємось додому на вихідні. Хочеш із нами? Познайомлю тебе з моєю сімʼєю. 

Вайлен точно був напідпитку і я не знала, чи серйозно він це пропонує. 

— Ти хочеш познайомити мене зі своїми батьками? 

— Так! — хлопець широко посміхнувся, ставлячи мене на ноги біля басейну. — Я впевнений, ти сподобаєшся моїм батькам. І можливо, тоді станеш довіряти мені трошки більше, — він підморгнув.

Я усміхнулась, трохи нервово, бо зовсім не була впевнена у тому, що готова до знайомства з батьками. Але, це просто знайомство, так? Не такий вже й великий крок, як я подумала, лише почувши цю пропозицію.

—  Насправді, у мене день народження в суботу, тому, не думаю, що…

— Без проблем — поїдемо через тиждень, — перервав він мене. Я невпевнено кивнула. 

— Окей, тоді не маю заперечень.

— Ти дуже даремно не взяла із собою купальник, — помітив Вайлен, та я промовчала. Купальник був останнім предметом гардероба, про котрий думала, складаючи валізу перед відʼїздом. І мені було шкода грошей задля того, щоб купити собі новий для одної вечірки. І вже точно не хотілося, аби хлопець витрачав власні кошти на таку дрібницю.