Ти

– Гаррі

– Привіт Попелюшка. Давно не бачились. – з посмішкою на обличчі промовив хлопець. Його рука ще досі була протягнута до мене.

– Ні не може бути. Це не ти. Мені здається. Я лише п’яна. Все це моя фантазія. – проговорила я мотаючи головою. Закривши очі я роблю спробу рахувати, але не можу. Можливо це він. Може це Гаррі.

– Попелюшка ну чого ти? А. Це я. Той самий від кого ти знову втекла не заливши навіть хрустальну туфельку. Це я повір мені. – промовив хлопець так тихо, що по моїй кожі знову з’явились мурашки. Тільки що я зрозуміла як мені не вистачало цього голоса.

– Якщо мені мені віриш. Ми можемо це перевірити. – підійшовши до мене занадто близько Гаррі трохи наклонився і його губи доторкнулися до моїх. Голова почала крутитись. Це було неймовірно. Начеб то, щось нове і невідоме людству. Наче тіло отримало велику дозу сильного наркотику.

– сідай до мене в машину. Ти занадто п’яна, та і холодно тут. Для такого плаття. – мовчки я взяла за руку того самого хлопця, який знову потушив все, що накипіло за всі дні без нього. Машина була вже нова. Іншої марки.

Відвернувшись від водія та відкривши трохи вікно я дивилась як мимо мене швидко минали будинки, та люди.

Склалось відчуття, що це моє життя. Таке ж саме сіре, як Лондон і таке ж швидке.

– Пройшла нудота?

– Так.

– Чому ти постійно тікаєш від мене?

– Гаррі.... Я.....

– Так ти вмієш зацікавити хлопця. Не тільки своїми голубими, немов океан, очіма, своїм ніжним голосом який іноді так важко почути, але дивом в мене це виходить. Я ….. Постійно думаю про тебе. Розумієш.... Аніка прошу не тікай від мене хоч сьогодні...

– Як?

– Почув у тому кафе з твоєю подругою. Але це не важливо. Прошу віддай мені одну ніч, і я обіцяю, що після цієї ночі не буду тебе турбувати, якщо ти цього захочеш. Будь ласка.

– добре – ледве вимовиши це слово я відвернулась до вікна, а Гаррі виїхавши знову на головну дорогу продовжив керувати. Його слова мене злякали. Я не знала як реагувати на це. Зробивши декілька глибоких вдихів я зрозуміла, що мене ще досі нудить. Повернувшись до водія я зробила гучніше музику і почала дивитись на водія. На вигляд він був спокійним, а яка буря була у нього в середині навіть не уявляла. На ньому була вільна покрою сорочка та джинси.

– Що у тебе в середині? – порушивши тишу спитала я.

– Про що ти?

– На вигляд ти дуже спокійний. Можливо аж занадто, а що коїться у тебе в середині не знаю. Бабуся говорить, що коли людина приховує свої емоції то вона сильна духом. Розкажи мені будь ласка.

– Ну добре Незнайомка. Виходь і все розповім – проговорив Гаррі одразу ж вийшовши з машини. Лише зараз помітила, що ми біля великого озера, а на іншому березі виднівся ліс. Місяць добре висвітлював озеро.

– Тут гарно – промовив Гаррі сівши на траву. Присівши поряд хлопець накинув на мої плечі кофту, котру я не помітила як він виходив з машини.

– в дитинстві мама багато разів розповідала казки. І навіть про Пелюшку теж. Хоча як правило хлопчикам таке не цікаво, але не мені. Але час минув і я виріс. Тепер я інша людина. Тепер я можу дозволити все. І навіть дівчат. Вони як приємний бонус який приходить разом з грошима. Їм не важливо як ти виглядаєш, про що думаєш чи навіть мрієш. Вони думають про одне. Гроші. І я до цього звик. Звик до того. Що мені не складає великої праці підчепити нову мисливицю в барі. Але коли зустрів тебе, щось змінилось. Як тільки ти в перший раз втекла від мене я одразу ж згадав ту саму казку про Попелюшку. Якось так.

Я не хочу, щоб ти знову втекла від мене. Бо це вже буде занадто. Але в мене є до тебе дуже вигідний договір який буде зручний і для тебе і мені. Мені потрібно лише два дні. Тільки на два дні ти станеш моєю дівчиною для моєї матері. Скоро Різдво. А якщо я знову приїду один вона застосує свої методи з якими я не згоден. Аніка лише два дні. І за це я тобі заплачу тридцять тисяч доларів. А потім якщо хочеш зникай на завжди. Я не буду тебе шукати, і спасати, від хлопців які мріють тебе роздягнути і зробити своєю іграшкою.

– Але ж... – на жаль я не змогла знайти ті самі слова я просто сиділа і дивилась на воду.