Одинадцятий розділ. Інтриги, плани і дивний лист

Фредеріка Бассетська

За тиждень до пропозиції Дерека Луїзі

— Ваша Високосте, Генріх просить про зустріч... — на моє вухо прошепотіла Аліша, перервавши моє вельми цікаве заняття — гаптування золотими нитками, яке я змалку любила, хоч і тепер займалася цим дуже мало в силу останніх подій. Буквально тепер було не до вишивання, але іноді я старалася знаходити час для хобі, особливо, як сьогодні, в компанії моєї матері і її фрейлін. Для королеви подібне проведення часу було щоденною звичкою, а я часом долучалася до неї. Врешті для мене це було своєрідною медитацією, прекрасним способом заспокоїтися, привести думки в порядок і обдумати майбутні дії. Гра на гуслах одного з придворних музикантів лише сприяла для цього, а тихі розмови дівчат з Її Величністю ні крихти не відволікали.

Отже, що ми маємо? Голова моєї особистої охорони на ім'я Генріх доповідав, що вірні нам Річард і Бетх виконують мій наказ і уважно слідкують за всім, що відбувається навколо командира варти та двох його підданих, що того злощасного ранку підставили (сподіваюся) Франциска. Це добре.

Дерек допомагав Луїзі зі справами. Як розповіла Майя Аліші, а також зі слів сестри процес зближення йде за планом. Прекрасно.

Дядько у відповідь на те, що я припинила зустрічатися з де Ольжем, провів королівську нараду, на якій ще раз уточнив, що коронація відбудеться вчасно (про це я попросила в нього напередодні, щоб ще раз нагадати радникам, знаті та вельможам, що ми не здаємося). Звісно, всі питали, хто стане нареченим кронпринцеси, на що герцог відрубав: «Прийде час — все дізнаєтеся».

Загалом останніх кілька днів можна було вважати затишшям і я щиро сподівалася, що це не те затишшя, яке зазвичай буває перед бурею.

Думки несвідомо перестрибнули на відносини Дерека й сестри. Усмішка лягла на моє обличчя, коли я пригадала їх розмову, що ненароком підслухала. Здається, наш принц запевнив Лу, що впізнав її очима серця щойно побачив. Не знаю, як стрималася тоді, щоб не зареготати в повний голос. Ох, бідолашний, твоє серце трохи підсліпувате... Бо ж то не вона заклала камінь цих стосунків, а я. Я тебе спокусила, вразила і запала в душу так, що ти загадку розгадав і тиждень у кареті трясся і розбійників місцевих розважав, аби лише мене побачити. Все, що з тобою сталося, застуда, всі ці спроби зануритися в державні справи і стати гарним помічником... Це ж усе не для неї, як би там не було, а для створеного мною образу дівчини-загадки. І я щиро сподіваюся, що Луїза впорається з покладеною на неї місією відповідати цьому образу. Та все ж ця тема мене розважала й веселила.

Та розвагам настав край, коли голос Аліші повідомив прохання Генріха. Якщо командир охорони бажає говорити, отже, щось серйозне.

— Не дадуть дошити цю картину! Клич його на наше місце, я підійду хвилин за десять, — зітхнула я, маючи на меті виконати обіцянку. Трохи посидівши про допитливе материнське око, врешті вирішила, що час тікати з цього дівич-вечора, тож граційно піднялася на ноги, чим привернула до себе загальну увагу.

— Куди ти, донечко? — ласкаво спитала королева, відвівши очі від полотна.

— З вашого дозволу я хотіла б уже піти... Аліша нагадала мені, що ми мали прогулятися в саду, поки не дуже холодно, Ваша Величносте, — віддзеркалила її прекрасну усмішку.

— В тебе геть немає посидючості. Та що вже робити, йди, люба, — кивнула мама. Я присіла в реверансі, краєм ока помітивши, як фрейліни вклонилися мені, після чого жваво покинула вітальню міледі.

Аліша чекала на мене поруч з дверима королеви в коридорі. Взявши її під руку, я усміхнулася і стиха мовила:

— Ти щось знаєш? Генріх казав тобі навіщо мене покликав?

— Нічого не казав, — змовницьки прошепотіла дівчина, а, мить подумавши, додала: — Та якщо покликав, отже, є новини...

Що ж, ця логіка була простішою простого. Як і раніше, ми прийшли в крило, що перебувало в тимчасово замороженому стані ремонту. Трійка моїх довірених охоронців на чолі з Генріхом вже чекали.

— Слухаю... — не зволікаючи, перейшла до справи я. Не терпілося дізнатися причину, за якою мене так терміново покликали.

— Ваша Високосте, як було велено, ми слідкували за Альбертом. Цього разу йому не вдалося сховатися. Достеменно відомо те, що він виконує роль гінця капітана королівської варти барона Юстаса і сприяє здійсненню таємного листування між Його Милістю та управителем Вернонського графства Його Світлістю СебастіаномІмбурнським.

І чому я не здивована? Мені завжди не подобався він, натомість Луїза надзвичайно довіряла своєму першому помічнику. Повірити в те, що саме він причетний до її фіаско для мене було дуже легко. Та біда в тім, що Себастіан — всього лише пішак у цій партії. Та от кому він служить? Де той, чиє обличчя сховане в тумані?

— Крім того ми стежили за капітаном варти, але жодних підозрілих вчинків або зв'язків не виявили. Він спілкується лише з тими, з ким належить по службі, іноді ввечері заходжа в таверну, де на самоті пропускає кілька чарок, потім повертається в палац. Усе пристойно, без скандалів, — тим часом закінчив доповідь Генріх.

— Отже, ми так нічого нового й не дізналися... — важко зітхнувши, я склала руки перед собою і задумалася. Як би я не старалася розгадати цю загадку, без більш рішучих дій це неможливо. Доведеться ризикнути, хоч я й не уявляю, з ким вступаю у битву. — Будьте пильними. Наступного разу, коли барон Юстас передаватиме Альберту лист у Вернон, відправляйтеся слідом. Лісом дорога небезпечна. З самотнім гінцем щось може статися...

— До чого ви хилите? — зробивши крок ближче, серйозно запитав Генріх. Аліша затамувала повітря, немов боялася почути мою відповідь. Та що з вами, друзі? Я ж не вбивця. Просто мила інтриганка. До слова, дуже розумна і передбачлива...

— Не хилю, а кажу прямо: я хочу, щоб ви поранили Альберта, але так, аби його життю і здоров'ю надалі нічого не загрожувало. Достатньо лише зменшити його супротив, аби не міг боротися. Ви повинні викрасти його і помістили в... Ем, Сахарський маєток. Там не шукатимуть, це власність покійного батька. Спробуйте допитати, але не відпускайте. А з листом відправляйтеся у Вернон. Скажете, мовляв, Альберт не зміг сьогодні прибути. Відповідь, що отримаєте, принесе мені. Виконуйте...