Восьмий розділ. Здогадки — ще не істина

Отже, крок номер один в моєму плані дуже легкий і простий (певно, лише він і легкий та простий, бо все інше поки що для мене суцільна пітьма): зібрати своїх людей і роздати накази. На щастя, у мене були декілька справді вірних мені слуг, яким я могла довіряти. Небагато, зате в їх надійності сумніватися не доводилося. Моя сімка: п'ятірка охоронців та вартових і дві служниці.

Їх усіх я й запросила у кармінну залу, щоб роздати розпорядження. Це була невелика кімната в віддаленому крилі палацу, де тепер відбувалися ремонти (точніше повесні відбуватимуться, бо минулої осені не встигли все завершити, а зима не сприяла цьому. Звісно, якби королева в останню мить не вирішила все змінити і влаштувати перепланування, косметичний ремонт встигли б закінчити ще в жовтні до початку сезону дощів, але тепер нічого не вдієш), і я мала надію, що там наша зустріч залишиться таємною.

— Кожен з вас присягнув мені на вірність, — розпочала я, поважно зупинившись навпроти рівненького рядка, у який стала моя свита. Обвівши кожного з них суворим поглядом, я продовжила: — Досі ви служили мені вірно, не змусили в собі сумніватися. Сьогодні я маю для вас нову місію і щиро сподіваюся, що ви не підведете мене.

— Наказуйте, Ваша Високосте, — озвався Генріх, головний з моїх особистих охоронців і один з найвірніших мені людей.

— Я хочу, аби ви перевірили одну мою теорію... Необхідно слідкувати за двома вартовими, що охороняли покої принца Франциска де Мейза тієї ночі, що в них гостювала Анжела Тілні. Річарде і Бетху, я хочу, щоб цим зайнялися особисто ви, оскільки ви не є моїми власними слугами, тому не викликатимете підозр. Я хочу знати все: з ким спілкуються, чим живуть, чиї доручення виконують... Є підозри, що вони можуть вивести нас на зрадника. Ви повинні помічати все дивне, все підозріле... Також я бажаю, щоб відбувалося стеження за Анжелою Тілні. Єлейно, цим повинна зайнятися ти.

Анжелу я ніколи не любила, втім я не відчувала тепла до жодної фрейліни матері. Тепер же повірити в те, що одна з них насправді служить нашим ворогам не було складно. І якщо вже пильнувати за охоронцями, то й за цією дівахою наглянути не завадить!

— Але, Ваша Високосте, леді Тілні за наказом королеви покинула палац одразу після того, як ви відправилися в Золхіду... — спантеличила мене служниця. Так от чому я не зустрічала її цих два дні, що повернулася! Як це ще не дізналася такої новини? Розумію вчинок матері, але схоже, що вона поспішила. Вертихвістка могла вивести нас на замовника. — Але, якщо бажаєте, я можу розпитати про те, якою вона була раніше, з ким бачилася...

А оце непогана ідея. Звісно, шанси малі, що дізнаємося щось важливе, та все ж...

— Добре. Але не привертай забагато уваги до себе. І взагалі будь уважною щодо фрейлін королеви... Пильнуй за ними...

Єлейна була простою служницею в палаці і не належала жодній леді, окрім управительки Манрієтти, котру я також вважала вірною нам людиною. Саме це дозволяло їй безперешкодно гуляти палацом і під виглядом праці знаходити корисну інформацію.

Не скажу, що раніше провертала подібні справи і тепер вже мала досвід, але все ж людей обирала у свою команду з різними статусами та обов'язками. Ніколи не знаєш, що на тебе чекає в майбутньому. Цієї мудрості навчив мене батько...

— Ваша Високосте, ви вірите у невинуватість принца Франциска? — стиха спитала Аліша, дещо здивовано глянувши на мене.

— Я добре знаю його... — відповіла після хвилинної паузи, потраченої на роздуми. — Він не зрадник, а в цій історії багато не зростається. Я хочу знати правду. І хочу знайти винного. Якщо ми доведемо те, що коронацію намагалися зірвати, усунувши де Мейза, це означатиме, що гибель батька не була випадковістю. Хтось намагається прорватися до влади. Я точно це знаю. І ви повинні допомогти мені знайти правду. Ще одне: стережіться слуг Луїзи. Вона вперто не бажає проводити будь-які розслідування і заборонила мені перевіряти теорію її колишнього.

— Вона заборонила? То може не варто? Щоб не нашкодити вашим стосункам... Той, хто це робить, лише намагатиметься посіяти між вами зерно недовіри... — мудро зазначив Генріх, але я не була готова зупинятися.

— Саме тому я й попередила вас, щоб зберігали тишу. Ніхто, окрім тих, що в цій кімнаті, не повинен запідозрити бодай щось. Я розраховую на вас. Не підведіть. Можете йти...

Я ще не знала, що дасть мені це стеження і чи будуть від нього та результати, та от біда в тому, що інших варіантів знайти не могла. А це вже було хоч щось... Хоч маленький крок уперед.

Покидали кармінну залу і, власне, недобудоване крило всі по одному. Зараз конспірація була головним і, бачать небеса, чимось мені це подобалося. Я любила шпигунські ігри з самого дитинства. Зараз же ігри стали справжніми. Стали тим, що звалося реальністю.

Так вчасно зустріла в холі управительку палацу, що, тримаючи в руках поділ синьої сукні, поспішала у якихось своїх справах. Манрієтта була ровесницею королеви і навіть її далекою родичкою. Як і мама, вона могла пишатися яскравою зовнішністю та внутрішньою величчю, але їх ролі, як і їх долі, були різними. Нянька принцес, головна фрейліна королеви, скарбнича, управителька... У неї була гарна кар'єра і мені все життя здавалося, що саме цього вона й прагнула. Врешті я не могла уявити королівську резиденцію без неї, а її — без резиденції. З роками Манрі стала просто частиною палацу, зрослася зі своєю посадою. Ми замінили їй сім'ю, власних дітей, а вона стала нам доброю тітонькою. Шкода лише, що тепле ставлення доводилося зберігати при собі: Її Величність чомусь вкрай не любила свою вірну і незамінну помічницю.

— Принцесо Фредеріко, як добре, що я зустріла вас. Швачки вдень і вночі працюватимуть над створенням гардеробу принца Дерека, а лікар, що оглянув його, виявив у Його Високості застуду. Люди з його свити також нездужають, — відзвітувала жінка. Тільки хворого гостя нам бракувало до повного щастя!

А втім, це чудова нагода відволікти сестру, поки я намагатимуся хоч щось з'ясувати. Адже за хворим потрібен догляд, так? І попри свою нелюбов до бактерій вона змушена проявити розуміння та оточити нещасного турботою. Він же прибув від королеви Ельзи, як вона гадає... А там може й вогник спалахне, і він забуде про той інцидент на балу. Врешті не закохатися в Луїзу просто неможливо! Адже так?