П'ятий розділ. Хто ж цілує незнайомців?

Не зважаючи на те, що Її Високість була кронпринцесою не просто однієї з наймогутніших імперій, але й спадкоємицею всього Союзу, наступницею легендарної королеви Ельзи, Аврора здавалася цілком земною: ні тобі корони, ні німбу. Доброзичливо всміхнулася, сяючи своїми великими зеленими очима, коли наші погляди зустрілися, а я поспішно присіла в реверансі. Всі принцеси рівні між собою, але Ендаласійська леді була вищою за статусом. Першою серед рівних. І, певно, цього заслуговувала. Ще вродливіша за свою неземну красуню-матір, сьогодні була одягнена в дорогу вишукану сукню в пастельних відтінках з твердого атласу, що надзвичайно їй личила. Не зважаючи на явну схожість з королем Арлетом (хоча б навіть кольором волосся — палюче чорним, в той час, коли її ненька могла пишатися пшеничними локонами), відчувалася в ній внутрішня велич та сила. Гідна заміна золотоволосої повелительки.

— Ваша Високосте міледі, — всміхнулася їй, десь глибоко в душі позаздривши і вразившись нею.

— Це була баронеса Дроун, вона гостює в королеви-матері Елізабет. Скандалу не уникнути, запевняю вас, — для чогось повідомила принцеса, а я лише кивнула головою на те, геть не зрозумівши раптової приязності і відвертості.

— Шкода принца, — бовкнула перше, що прийшло в голову.

— От і ще! Ніби його хтось змушує поводитися так легковажно, — наче ми давні подруги, люб'язно прощебетала Аврора, а потім, окинувши мене зацікавленим поглядом, спитала: — Ви з Гізенбурда? Луїза?

— Фредеріка, Ваша Високосте, — ще раз присівши в кніксені, мовила я. Ого, які в мене тут зв'язки налагоджуються!

— Рада знайомству, Фредеріко. Гадаю: ви мене впізнали, тому не називатимуся. Як ваша сестра принцеса Луїза? Я чула про ті безрадісні події. Прийміть мої співчуття...

Чесно кажучи, в нас тих безрадісних подій останнім часом сталося стільки, що я не бралася стверджувати, про які з них говорить спадкоємиця світу, але й не стала уточнювати. В таких випадках краще помовчати. Хтозна, що в цій гарненькій чорнявій голівці? Судячи з того, хто її батьки, Аврора може бути небезпечною в своїй хитрості.

— Знайомство з вами — честь для мене! Дякую за добрі слова, міледі. Я неодмінно передам їх сестрі. Ваша підтримка багато означає, — вклонившись знову, мовила з яскравою усмішкою. Принцеса мені також доброзичливо всміхнулася і зі своїм невеликим почтом подалася коридорами палацу в невідомому мені напрямку. Лише тоді я змогла зітхнути полегшено. В компанії таких осіб не розслабишся!

— Ходімо в покої, — стомлено промовила до Аліші, чесно кажучи, бажаючи скоріше дістатися місця, де зможу відпочити від виконання своєї ролі. Тепер можна зрозуміти, чому я не хочу ставати королевою замість Луїзи?

Дорога, а потім кількагодинна вечеря дещо виснажили мене, тож прийнявши ванну, я одразу провалилася в глибокий сон. Сніданок — соковиті круасани з малиновим джемом, легкий салат і зелений чай, мій улюблений, Джен принесла в мої покої. До обіду змогла трохи погуляти в саду, радіючи снігу, в компанії (увага!) самої Аврори Ендаласійської, яка знову зустрілася випадково і ласкаво запросила на прогулянку. Щоправда, цього разу ми розмовляли виключно про клімат та сніг, а за кілька хвилин до нас долучилися й інші принцеси, кожній з яких донька легенди подарувала привітну усмішку і тепле слово. Чи то вона така добра, чи така лицемірна? Втім, лицемірною чорнявка не здавалася. А вже після спільного обіду в залі покоїв тієї ж вінценосної особи з тими ж династійками, всі ми розбрелися по своїх апартаментах, щоб довгих кілька годин ретельно готуватися до балу-маскараду.

Сьогодні мої служниці-помічниці створили мені досить екстравагантний образ. Сукня, підготовлена для свята, була з коричнево-бронзового атласу. Досить глибоке декольте і тугий корсет підкреслювали тендітність і привабливість дівочої фігури, а пишний поділ, оздоблений золотою ниткою, немов павутинкою, додавав величі. Світле волосся повністю сховалося в тюрбані, мережанім дорогоцінностями, що мерехтіли в нічній темноті при зустрічі з променями від численних свічок, а обличчя нижче очей, підведених темним кольором, покрила вуаль з рідкісного тоненького шовку. Вийшла така собі східна звабниця. Але мені подобався цей образ.

— Музика заполонила весь палац. Алішо, глянь, чи вже розпочалося свято, — усміхнено покрутившись перед дзеркалом, попросила свою служницю. Вона коротко кивнула і, вклонившись, зникла з покоїв.

— Люблю маскаради, — поділилася з Джен, що завершувала мій образ, тримаючи срібну тацю з прикрасами, даючи можливість обрати на свій смак. Та не встигла я вдягнути невеликі сережки-зірочки і підвіску у формі серця, як в покої спантеличена, червона й задихана вбігла Аліша і на одному подиху видала:

— Ваша Високосте... там... Ви не повірите. Щойно я зустріла в коридорі принца Дерека. Він зробив мені комплімент і запросив на екскурсію палацом... Я б не знала, що це він, та слуга його на ім'я назвав...

— Екскурсію до його покоїв? — насмішкувато спитала я.

— Він і служницями цікавиться? Я ледь втекла від нього...

— Ти не схожа на служницю, глянь, ти прекрасна! Сам принц Дерек захопився тобою! Ех, Алішо, навіщо тікала? Був у тебе шанс стати принцесою, а ти! — кепкувала я. Кепкувала та не дарма, адже і Аліша, і Майя — служниця сестри, в гардеробі мали дорогі сукні та прикраси, і запросто могли б скидатися на маркіз чи хоча б віконтес. Врешті вони були не просто служницями, а й подругами, компаньйонками. Тому ми з Луїзою не шкодували для них багатств. Не дивно, що Дерек сплутав її з благородною леді.

— Та що ви, принцесо, — зніяковіла камеристка, всміхнувшись.

— Схоже він не може пропустити жодної спідниці... Ох, принц Дерек... Мені навіть цікаво глянути на нього... — весело хмикнула я і, взявши Алішу під руку, відправилася на свято.

Бал, на якому ім'я не буде оголошено церемоніймейстером, а особа буде збережена в таємниці, був дещо дивним для мене, однак збрешу, якщо не скажу, що так мені сподобалося більше. Не люблю офіціозу, а сьогодні тут не було принцес та маркіз. Сьогодні всі були рівними.