№1

• Хто це?- батько зміряв Марту суворим поглядом.
• Не знаю,- відповіла запихана Марта, ногою притримуючи двері у будинок. Побачивши погляд батька, вона додала: - Я не знаю, хто вона. Знайшла її на березі річки без свідомості. Дівчина повністю мокра, скоріше за все ледь не втопилася, я не можу лишити її.

Батько нічого не сказав, просто відвів погляд, але цього було досить, щоб Марта зрозуміла: батько їй не заважатиме.

• Цікаво, це я так розслабилась, чи ти справді важкенька?- звернулася Марта до незнайомки, але через її непритомність питання було спрямоване в порожнечу.

Мешканка будинку обережно поклала незнайомку на своє ліжко. Незнайомка була вбрана в червону шовкову сукню на бретельках, під якою була біла класична футболка. Верхнім одягом слугувала накидка з шерсті (на вигляд овечої), що трималася на зав’язках на шиї, хоч і мала ґудзики. Це трохи здивувало Марту, адже накидка ставала доволі важкою, коли намокала, і, якщо дівчина тонула, логічніше було зняти накидку, щоб та її не душила. Проте зараз не найкращий час про це розмірковувати, адже дівчина мерзне. Зараз потрібно зняти мокрий одяг із незнайомки і замінити його на сухий.

Коли рятівниця зняла сукню з незнайомки, побачила, що та не лише футболку під сукнею носить, а й велосипедки. Ця дівчина дивує Марту вже в друге за такий короткий час лише своїм зовнішнім виглядом. Що ж буде, коли незнайомка прокинеться? Найбільше Марту дивує не сам одяг, її дивує, що дівчина досить легко одягнена як на початок весни. Незважаючи на те, що під її сукнею був одяг (футболка й велосипедки), це не та одежа, якою можна врятуватися від холоду. Ще й взуття не підходяще, легкі лакові балетки точно не назвеш взуттям для такої погоди. Сніг ще не усюди розтанув, а в дівчини з теплого одягу лише накидка.

З роздумів Марту витягнув легкий кашель дівчини, тому, щоб зігріти її, вона побігла у ванну набрати теплої води для обтирання. Заодно вона забігла у кімнату сестри взяти, якийсь костюм, адже незнайомка була доволі мініатюрна, і одяг Марти був би їй завеликий.

Зробивши все необхідне, Марта роздягнула незнайомку та почала обтирати її, але для більшого свого комфорту та незнайомки, коли та прокинеться, Марта вирішила накрити груди та статеві органи своєї «гості» рушником. Підчас обтирання Марта помітила, що, незважаючи на досить тендітний вигляд, дівчина мала доволі підтягнуте тіло з добре розвиненими м’язами. Це здалося їй трохи дивним, бо дівчина не виглядала як та, що звикла до фізичних навантажень.

Однак відволікшись, погляд дівчини зупинився на досить гарному комплекті білизни: червоне мереживне бра й такі самі труси зі стразами, було схоже на ручну роботу. Із вигляду дівчини можна було припустити, що вона з заможної родини, але зараз Марті було не до цього, їй потрібно одягнути незнайомку, визначити її стан і повертатися до свого плану на день.

У шухлядці стола лежала аптечка, з якої Марта дістала термометр.

• 37.5С… Не дивно, враховуючи в якій воді ти «плавала».- з докором промовила вона до незнайомки, дивлячись на термометр.- Цю температуру  збивати неможна, але я дістала ліки, щоб були під рукою, і ще сироп від кашлю.- Марта поклала ліки на стіл і присіла поряд із ліжком, поправляючи пасма волосся, що лягли на лице дівчини.- Ти при мені декілька разів кашляла, тому я хочу бути готовою. Гарно відпочинь та одужуй.

Укривши свою гостю, Марта з облегшенням подумала: «Сподіваюся тобі стане краще.»- І пішла до виконання своїх щоденних справ.

Погода була приємною: легкий весінній вітерець періодично повивав, роблячи природу живою, світило яскраве золоте, але ще не тепле, сонце, на деревах співали пташки, та було чутно дзюрчання річки, біля якої Марта й знайшла свою «гостю» . Марта вийшла надвір, тримаючи у руках тазик із випраним одягом незнайомки, та попрямувала за дім до свого вікна, щоб розвісити одяг. Поява незнайомки збила графік Марти, тому тварини вже «благали» про їжу, а перці з томатами «кричали про висадку».

Спершу Марта вирішила нагодувати худобу: намісила їжу свиням та коровам, дала зелень кроликам і засипала курам насіння. Коли з худобою було покінчено, треба було переключатися на висадку. Марта підготувала грунт до висадки розсади: розпушила його, засипала компостом, додала мінеральних добрив, які радив використовувати дядько з аграрного каналу на ТБ, останнім кроком підготовки був полив. Після таких маніпуляцій земля була готова приймати нових мешканців.

Справи у городі зайняли багато часу. Сонце опускалося, хоч до моменту, коли воно сховається за горизонтом, лишалося ще близько 3 годин, вечірня прохолода та втома вже відчувалися, пташки припинили співати, квіти позакривали пелюстки, готуючись до сну, лише річка текла, як зранку, не спиняючись ні на хвилину.

Марта пішла в сарай занести інструменти обробки землі й направилася в будинок, куди щойно зайшла її молодша сестра. Вона цілий день гуляла, готуючись завтра з новими силами робити крок в останню чверть навчального року.

Коли дівчина зайшла в дім, побачила, що її сестра вже встигла перевдягнутись, а зараз пішла обійняти тата. Роззувшись, Марта пройшла в дім та потягуючись запитала:

• Де ти цілий день була?- трохи грайливо, але втомлено додала:- І з ким?

Марта не робила це за звичкою чи «тому що так треба», ні, їй справді було цікаво життя сестри: як у неї справи?, чим вона живе?, що подобається?, з ким проводить час? Коли померла мама, Марті швидко довелося подорослішати, і їй не вистачало цієї підтримки, яка була в неї усі 16 років. Батько в той період сильно закрився в собі, тому про підтримку з його боку не могло йти мови, це також одна з причин різкого дорослішання дівчини, їй потрібно було слідкувати за молодшою, яка не до кінця усвідомлювала, що сталося. Спочатку це було важко, але потім вона звикла, і це почало приносити задоволення. Не малу роль у швидкому прилаштуванні відіграли тренування та режим. Із дитинства батько займався з Мартою, як військовий він був упевнений, що вона повинна вміти захистити себе. Так вона й опинилася тут у ролі: найкращої старшої сестри (вона на це сподівається), головної по господарству, правої руки батька та інколи секретної агентки армії її країни. Найголовніше те, що зараз вона по справжньому щаслива.

• Ми з самого ранку не бачились, а ти навіть не привіталася.- Грайливо «надулася» Марія. На це Марта притулила її до себе та погладила по голові. Настрій молодшої сестри одразу ж покращився, і вона почала розповідати з запалом в очах.- Спочатку ми зустрілися з однокласниками й пішли гуляти по парку та дорогою зайшли до кав’ярні,- побачивши насуплений погляд старшої, Марія закотила очі й продовжила.- Я взяла ягідний чай та круасан із малиною. Він був неймовірний,- від смачних спогадів дівчинка не помітила, як облизала губи.
• Добре, що він тобі сподобався,- посміхнулася Марта.- Але ж це не найяскравіший твій спогад за сьогодні, правда?
• Ні, просто було дуже смачно. Далі ми ще приблизно походили дві години, обговорюючи враження за канікули та, що завтра вже до школи. Потім ми з дівчатами, коли вже всі вирішили йти додому, пішли ще до лісу, там неподалік живе одна з дівчат. Ми йшли повільно й заглядали в різні магазини дорогою, тому минуло близько 3 годин, поки ми дійшли до місця призначення.- Тут вона зробила паузу, щоб перевести подих, і, судячи з виразу її обличчя, згадати подробиці.- Ледь не забула,- Марія показала вказівний палець, наче це була найважливіша деталь усієї розповіді.- Підчас цього шляху ми зайшли в ресторанчик перекусити, до речі, я замовила суп та пасту, тож не дивися так на мене, я нормально харчувалася. І в цей час, поки ми чекали замовлення, мені прийшло повідомлення від новенького. Він прийшов після других канікул і ще не встиг подружитися з нашою компанією, але ми досить швидко знайшли спільну мову.