Вона.

Коли хлопець взяв мене за руку я грішним ділом подумала, що він надумав мене звабити. Та такі думки скоро зникли і я просто насолоджувалася мовчазно підтримкою і ніжним дотиком. Мені ще ніколи не було так добре і легко. Парубок невідомим мені способом заставляв відчувати себе потрібною і повноцінною. Не було ніякого відторгнення чи дискомфорту, просто приємна компанія.

         Дивно сидіти поряд і навіть ні слова не кажучи розуміти , що він можливо той самий. Я не знаю як звучить його голос, але його мовчання набагато більше показує ніж слова. Такого ще ніколи зі мною не відбувалося. Може скористатися такою можливість і просто реалізувати такий новомодний метод попутчика. Не зважати на розумні висновки і довіритися незнайомцеві. Таке відчуття, що мене підтримають. Дуже хотілося все розказати і нарешті хоч комусь пожалітися на свою долю. Злити всі сумніви і бруд на вуха простого попутчика. Та сумніваюся, що після моїх откровень він захоче зі мною спілкуватися.

                  Димна суміш - В країні ілюзій.

         Чомусь дуже хотілося, щоб поїздка не закінчувалася, а долоня хлопця ще довго зігрівала мене своїм теплом. Та мій зрадник телефон в такий момент рішив подати сигнал і мигнути розрядженою батареєю. З жалем мені прийшлось відпустити руку. Він не дивився на мене, тільки на свою руку, але в погляді хлопця було стільки жалю, що я не стрималася і винувато посміхнулася. Не знаю чи він побачив мою винувату моську, але мені потрібно було швидко знайти Power Bank. Коли я почала переривати свою сумку сусід відмер. Мої такі інтенсивні пошуки в недрах не великої сумочки привернули увагу хлопця до мого телефона.

         Сусід дуже швидко зрозумів, що ж все таки мені так знадобилося. Він як чарівник через декілька секунд витягнув пристрій із бокової кишені і USB-кабель і швидко приєднав до мого покоцаного телефона. Мій зрадник-телефон задоволено пілікнув повідомивши про успішність зарядки. Мені стало трохи стидно за вигляд мого мобільного. Розбитий екран, пом'яті боки і подряпана задня кришка так і натякала на мою несерйозність і незграбність. Я нічого не могла вдіяти, цей мобільний просто перейшов до мене від сестри, яка навмисно довела його до такого стану. Параметрами мобільного я була задоволена і ніколи не вважала його зовнішній вигляд за недолік. Дуже хотілося все пояснити. Показати себе як в найкращому світлі, переконати його, що я варта довіри.

            Дуже хотілося знову відчути його дотик. Та тепер мені потрібно проявити ініціативу, бо як тільки ми приїдемо просто розійдемося кожен у своїх справах. Такий крок мені дуже важко зробити. Я дівчина скромна і обтяжена купою комплексів і стереотипів. Хлопець не думав полегшувати мені завдання, просто спостерігав і чекав коли я наважуся. Зараз в його погляді не було і тіні сумнів, він знав крок я зроблю. Дивно, але така його впевненість додала мені сміливості.           

                   Chris KURT - І я зроблю це.

         На піку такої впевненості я обережно доторкнулася до його руку. Побачивши мовчазне одобрення я наважилася і переплела наші пальці. За такий свій вчинок мені посміхнулися найкрасивішою посмішкою. Зараз його посмішка була ще шикарнішою, просто вона була радісною. Ця радість передалась мені і враз забулися образа на рідних. Дивно, але цей незнайомець мені здавався ріднішим ніж мама з сестрою. На такій позитивній ноті я вирішила першою заговорити з незнайомцем.

         - Мар`яна.

         - Ден.