Він.

Просто день, такий як вчора та не зовсім. Я не міг подумати зранку, що направлюся в інше місто. Дивне відчуття ніби мене там хтось чекає. Я не дуже вірю в третє чуття, чи як воно там називається. Щось мене змушує вдивлятися в кожного пасажира в автобусі. Тут зайшла вона - не висока усміхнена брюнетка з сумними очима. Дивно, що я зумів побачити такий нюанс, зазвичай моя спостережливість спить.

         Не довго думаючи я попрямував по проходу, щоб сісти поряд з нею. Спершу я не знав, що ж робити, але згадав, що наглість друге щастя. Просто забрав в неї один навушник і мовчки почав слухати з нею її ж музику. Я думав, що незнайомка просто відбере в мене навушник і можливо нагородить парочкою не дуже приємних епітетів. Мої очікування не виправдалися. Дівчина зло поглянула на мене, але майже відразу її злість змінилася на милість. Мені дуже цікаво, що ж таке побачила незнайомка на моєму обличчі.

                   Kofei.IN - Я хочу.

         Коли дівчина повернулася до вікна я звернув увагу, що музика не дратує мене. Мені навіть сподобалася мелодія, а вірш не просто набір слів. Я почав прислухатися і находив для себе стимул рухатися вперед і спробувати реалізувати свої мрії. Дивно, як може не знайома пісня вселити віру, що в мене все вийде тільки треба зробити крок  на зустріч. Не думаю, що хтось краще би мене підбадьорив. Людям інколи важко підібрати потрібні слова і в кінцевому результаті стається катастрофа. А слова цієї пісні ідеально допомагали усвідомити, що не все так погано.  

         Можливо пора змінити не тільки місце проживання, а саме сприйняття навколишнього світу. До мене нарешті прийшло розуміння, що все в моїх руках. До цього моменту я ще сумнівався чи правильно вчинив втікши від батьків, але тепер розумію те життя не те чого мені хочеться. Дивно я не задумувався , що всі мої рішення - це просто бачення батьків, яке має бути моє життя. Я думав у мене було все: ідеальні батьки, майже ідеальна дівчина і життя, якому заздрили. Та це була тільки обгортка, а в середині гірка таблетка.

         Дівчина виявилася розбалувана стерво, що ховається за маскою принцеси. В один прекрасний день я просто висказав все, що наболіло і  порвав з нею. Вона кричала і звинувачувала мене в черствості і жорстокості. Я прекрасно розумів, що то просто гра на публіку, а можливо спосіб в мені викликати почуття провини.

          Батьки теж підключилися. Виявилося вони давно хотіли нашого весілля і вклали багато сил, щоб звести нас разом. Батько мене просто продав, щоб не втратити бізнес. Я не знав про банкротство татової фірми. Мене ніколи не цікавило звідки в нас гроші, вони просто були. Коли колишня пригрозила мені, що мої батьки збанкрутують,  а її батько "щиро"  хоче їм допомогти. Тоді я був злий на всіх і вирішив переїхати в інше місто. Мені хотілося опинитися подальше від батьків, капризної дівчини і взагалі від всієї тієї ситуації в цілому.

          Порівнюючи нову знайому з колишньою дівчиною, це просто ніч і день. Моя колишня блондинка із замашками топ-моделі і поведінкою стерви, а дівчина по-сусідству була мініатюрною брюнеткою із сумними карими очима. Один погляд на незнайомку пробуджував в мені бажання просто захистити і завжди бути поряд.        

                   Monopolia - Ніч вкрила.

         Мені було приємно і дуже комфортно просто сидіти поруч. Дивні відчуття, зі мною таке вперше. Приємно просто насолоджуватися піснями і не чути безкінечні розповіді про артистів, що їх виконують.

         Музика мене приємно здивувала, не було попси. Цей напрям в музиці мене нервував. Все завдяки моїй колишній дівчині, що просто від неї фанатіла. Всі розмови з нею зводилися до обговорення нової пісні її любимих виконавців. Якби вони не були такими не досяжними, то на мене вона навіть не глянула би.

         Незнайомка все так же дивилася у вікно і робила вигляд дуже зацікавленої в пейзажі особи. Дивно за вікном немає нічого цікавого, але вона часом мило посміхнеться. Я як дурень теж посміхався. Ця дівчина несла в собі світло й доброту і через це хотілося посміхнутися їй у відповідь.

         Звичайно вона не бачила моєї посмішки. Друзі казали, що в мене посмішка, як зброя масового ураження, що діє на жіночу стать безвідмовно. В зв'язку з цим я стараюся часто не посміхатися. З незнайомкою хочеться посміхатися без жодної вигоди. Зазвичай коли я посміхаюся то завжди під цим була якась підстав. Я не привик діяти імпульсивно, а завжди прораховувати свої дії. Моїх друзів така моя організованість злила. Сьогодні я діяв імпульсивно і необдумана, як можна переїхати з рюкзаком і документами.

         Таку нашу ідилію зруйнував звук сповіщення. Дівчині хтось написав і це не дуже обрадувало незнайомку. В мене було таке відчуття, що вона добре знає хто їй написав і приблизний зміст повідомлення. В її хмурому погляді читалося не бажання навіть дивитися в ту сторону, але все одно переглядає його.

         "Ти що собі позволяєш. Як так можна? Нащо ти підбиваєш молодшу сестру. Ти можеш вештатися де хочеш і тягатися з ким хочеш, але не смій підбивати на таке Лілю. Від тепер можеш не повертатися додому. В мене тепер тільки одна донька"