Знову втеча. Знову дорога. Надоїло кожен раз розчаровано втікати. Я не розумію чому я повертаюся додому, який по суті не являється моїм домом. Мій дім то кімната в зйомній квартирі, де все на своїх місцях, де все моє.
Діти Неба - Мама каже
Заспокоїтись мені допоможе музика. Тільки музика завжди допомагала пережити важкі моменти і не опуститися в прірву депресії.
Вийшовши з дому я надіваю навушники включаю playlist і стараюся посміхатися легко і безтурботно. Нікому в нашому селі нема діла до чужих проблем, а тим кому є то тільки для того, що потішитися з чужого горя. Це просто моя суб'єктивна думка, а може просто в мені говорять мої комплекси і образи.
Мама старалась вбити в нашу голову, що людина людині вовк. Я просто не довіряю нікому, але з часом навчилася приховувати свою недовіру за посмішкою. Ніхто не повинен побачити, що їхній обман і гра на публіку ображає мене. Треба посміхатися і йти вперед незважаючи на обставини.
Просто жити не оглядаючись на минулі образи. Йти вперед до мети, а не просто втікати. Цих дві думки допомагали не зірватися і не здуріти. Я старалася, щоб вони стали девізом мого життя.
Навколо Кола - Так і живу.
Зупинка. Стоять люди. Підходжу до них, вітаюся. Мама завжди вбивала в нашу з сестрою голову, що потрібно бути ввічливими і привітними. Я стараюся такою бути, але все одне не дотягую до "зразкової" молодшої сестри, ну просто втілення ангела.
Життя мене навчило, що чим привабливіша картинка тим гниліше нутро. Можливо і є такі унікальні люди, які прекрасні у всьому. На моєму шляху такі не траплялися.
Яскравим прикладом є моя сім'я. На перший погляд все просто прекрасно, тільки я не вписуюся зі своїм склочним характером. Та чому в мама так думає так про мене не зрозуміло. Я завжди старалася все виконувати і поводилася зразково, на відміну сестри. Дивно, що мама ще не зрозуміла чому сестру недолюблюють люди і стараються взагалі з нею не мати ніяких справ. Вона ввічлива з мамою і при мамі просто скромність й простота. Вдалі від неї стає мегерою, відьмою і меркантильною фурією з манією велечі. Її манери розповсюджуються тільки на потрібних і впливових, а всі інші просто пил під її ногами.
Сьогодні я на правах старшої сестри вирішила почитати їй мораль і переконати вести себе відповідно до загально прийнятих норм поведінки. Та хто мене буду слухати і просто пояснили куди я можу піти з цими самими нормами.
Від таких песимістичних думок мене відволікають втягнувши в розмову. Мені було не інтересна вона, але я все одно підключилася до неї і навіть витягнула один навушник.
К402 - Ластівка.
Невимушена розмова і приємні люди покращили мені настрій. Все погане, що наговорила мама я відсунула на другий план. Може колись я і повернусь до цих образ, але тоді вони не будуть такими болючими.
Жартуючи ми дочекалися автобуса. З посмішкою я зайшла і розплатилася. Нам пощастило автобус був майже пустий і я змогла присісти на улюблене місце біля вікна. Завжди любила в дорозі спостерігати за горизонтом. Спостерігання за пейзажем, що пропливав повз діяв на мене як медитація.
Сьогодні не мій день. Я не змогла насолодитися краєвидом. як тільки я сіла, майже відразу до мене підсів хлопець. Цей унікум виявився дуже наглим. В мене не той зараз настрій, щоб спілкуватися з такими особистостями спокійно. Мені хотілося просто скинути на нього весь негатив, що назбирався за вихідні проведені "вдома". Я поглянула на нього злим поглядом, але побачивши його обличчя здивовано завмерла. Я дивилася на нього і не могла так вчинити з ним. Він був красивим, але основною причиною став його погляд, що показував, що і в красунчиків бувають погані дні. Це допомогло усвідомити, що я не єдина в кого проблеми.