Весняним вечором Елені народила хлопчика. Того дня шовковисто шелестіли дерева, а вночі пройшов дощ.
Вранці Елені прокинулася і якийсь час лежала у залитій білим світлом палаті. Вона відчула незвичайне захоплення перед цією гучною весняною красою, молодим пустотливим сонцем. Під стрімким вітром квітучі дерева урочисто обсипалися. Голосно співали радісні птахи. Одна з них сіла на квітучу гілку, посунула головкою з гострим дзьобом, заспівала, а потім злетіла і миттєво зникла. Білими пластівцями посипалися ніжні пелюстки.
Їй принесли хлопчика на годування. Почуття радості захлеснуло її. Весь день і всю ніч її наповнювало якесь дитяче солодке захоплення світом, життям, людьми.
На порозі лікарні її зустрів Корнелій. Валерія Петрівна була вдома, готувалася до прийому нового члена сім'ї.
Вони їхали по оновленому весною місту, а в руках у Елені попискував маленький пакунок.
Вони вийшли з машини і озирнулися.
На блакитному небі пливли перлинно-білі хмари. Світ ніби відчинив ворота, випустивши радісну ошатну весну та дзвінке щастя.
Біля хвіртки Елені поцілувала Корнелія:
- Любий мій чарівник! Це твоє найголовніше диво!
Березень – липень 2016 року.