Лялькар

Лялькарем був Нестор Салогуб – однокласник Корнелія. Він заробляв створенням ляльок на замовлення. Також Нестор співпрацював із ляльковим театром, не лише створюючи нові ляльки для вистав, а й граючи з ними невеликі ролі.

Звуки грому, схожі на гарматні постріли, струсили місто. Хмари, рвані наче вата, розметалися по небу. Дощ забив по даху павільйону, під яким сховався Корнелій. Різко потемнішало. Сяйво блискавок освітлювало темряву.

В автобусі було повно мокрих пасажирів.

Якийсь чоловік, з орлиним носом, худий і сутулий, у накинутому на обличчя капюшоні, з якого летіли бризки, стояв неподалік, і Корнелій відчував його гострий погляд.

Він відвернувся від цієї людини і зосередив свою увагу на дощі за вікном. Град скляними кульками застукав по дорозі, але через пару хвилин він закінчився, залишалася лише волога.

Сховавшись під  курткою від дощу, Корнелій вискочив на зупинці. Перестрибуючи через бурхливі каламутні струмки, калюжі з пузирями, добіг до знайомого повороту.

Озирнувся - чоловік у куртці з каптуром теж вийшов. Рухався він, чи стояв – неможливо було зрозуміти у цьому мареві.

Корнелій швидко попрямував по освіженій вулиці. Вітер, що залетів зі степу, штовхав його у спину. Туфлі стукали по плитах бруківки.

Оглянувшись востаннє і не помітивши більше фігури в чорному, він увійшов до напівтемної арки і спустився в підвал, звідки сочилося помаранчеве сяйво.

***

Нестор хитав круглою головою. Він і сам нагадував ляльку: голова лиса, обтягнута гладкою рожевою шкірою, худий, рухи гострі, незграбні, злегка механічні, наче у робота. Коли говорив, то махав довгими руками. Він був майстром найбільш реалістичних ляльок-дітей.

- Чомусь вважається, що тільки скульптор чи живописець творить справжні твори образотворчого мистецтва, а ремесло художника-лялькаря - наче щось несерйозне... Несерйозне начебто...

Нестор мав звичку повторювати окремі фрази, як би для того, щоб підкреслити найзначуще.

— Мабуть, твоє ремесло надто непомітне, щоб його оцінили, — відповів Корнелій, потягуючи капучино, зручно розсівшись у кріслі, спостерігаючи і за роботою майстра і за тим, як домашній приручений шимпанзе Жорфе повсюдно орудує віником, підмітаючи стружку.

Нестор відразу робить зауваження щодо надто завзятої роботи мавпи.

- Вгамуйся! Тихіше! – каже він, бо Жорфе, у невблаганній запопадливості, блищачи веселими коричневими очима, піднімає неймовірний пил у майстерні.

Жорфе бешкетно дивився з хмари невимовної густоти, а Нестор тим часом продовжував:

- Так от нас часто художниками не вважають... Не вважають художниками... А що таке лялька в моєму виконанні? Як ти думаєш, га?

- Це витвір мистецтва, образ, - підтакував навмання Корнелій, здуваючи піну.

– Саме. Радий, що хоч це ти розумієш! Це, по суті, іграшкова імітація живої істоти... Живої істоти! У ляльці головне – виразність! А скільки часу йде на те, щоб зробити ляльку збалансованою конструкцією, стійкою, а то й рухливою... На створення такої ляльки витрачаються місяці... Ось уяви себе на місці дитини. Які ляльки тобі цікавіше: нерухомі красуні чи такі, у яких рухаються руки та ноги?

- Мені подобаються заводні ляльки, - сказав Корнелій, дивлячись на сіру погоду за вікном. На мить йому здалося, що в підвальному вікні майнула знайома мокра постать з накинутим капюшоном, помаячила і зникла.

- А діти граються твоїми ляльками? – спитав він швидко.

– Мої ляльки рідко потрапляють до рук дітей. Все-таки робота ручна, індивідуальна, так би мовити... Ні, доля моїх творінь – акторська гра в лялькових театрах, мультиках... Мої твори прикрашають кімнати, виставляються в галереях. Недарма кажуть, що ремесло лялькаря – це з одного боку мистецтво, з другого – гра. Для справжнього художника лялька – це майже жива істота. Так, жива істота! А лялька для театру – це ще персонаж п'єси. І чим майстерніший лялькар, тим жвавіше виходить персонаж.

Потім він, обернувшись, уважно подивився на Корнелія і сказав:

- Так ось, думав я над твоїм замовленням. Розумієш, щоб створити ляльку, треба вигадати і втілити її зовнішність, характер…Тут доведеться працювати і з деревом, тканинами, можливо з полімерною глиною, фарфором, фарбами і ще з багатьма іншими матеріалами. Подумай, кожна лялька потребує особливих технологій.

Корнелій перебив його:

- Несторе, ти надто ускладнюєш справу. Адже в тебе є заготовки тулуба. Значить, потрібна лише голова. Фотографію я тобі залишу. Повної подібності від тебе не потрібно... А ось з термінами... Тут тебе буду квапити...

Нестор блиснув лисиною в його бік.

- Мені цікаво, що ти задумав... Що задумав ти?

Корнелій поставив склянку і забарабанив пальцями по столу.

- Ну, вважай це чимось на кшталт психотерапії... Треба вилікувати одну пацієнтку. Ось у такий спосіб.

Нестор посміхнувся:

- Ти став психіатром?

Корнелій засміявся і приклав палець до губ.