До того поки їй не приснилось як Нара падала з даху школи, навколо всі знімали та сміялись. Ніхто не дзвонив в поліцію, ніхто не біг на верх, а ще на даху стояли дівчата яких ніби ображала Нара.
*Хух! Так їй і потрібно! Якби не вона було б все добре! Хто в таку рань так стукає по дверях?!
- Доброго ранку!
- І вам того ж свекрове.
- Я прийшла забрати Насру.
- Забирайте.
Відступивши з дверей в дім зайшла бабуся дівчини по батьковій лінії.
-Насруся! Я тебе заберу до нас увечері! А зараз я піду.
Коли двері закрились Нара впала на коліна зі словами:
-Мама! Мамочка! Не відавши мене! – зі сльозами молила налякана дівчина.
-Відстань! Ти точна копія свого батька! Ненавиджу тебе!
-М-ма-мама…
-Ніяка я тобі не мама! Ти зіпсувала моє життя! Як би не ти я не вийшла б заміж за твого батька!
Жінка закрилась в себе в кімнаті, а Нара досі залишалась нерухомою, В її очах більше не було минулої ясності, ніяких при знаках життя. Піднявшись вона пішла в школу. ЇЇ Бабуся це Диявол в людському обліку. Жінка з великим тілом, ця жінка навіть не знала що її єдину внучку звуть не Насра, а Нара. Вона зажди вчила її що жінка має повністю прислуговувати чоловіку, вона завжди її мучила заставляла тяжко працювати, а якщо щось не виходило била її до крові.
Від автора: остання частина містить в собі кров тому вона в оригінальній книзі. Дякую за розуміння.