І чому я стала для всієї школи предметом для насмішки? Чому в мене, хоча є сім'я, але відчуття що ми просто перехожі?
Підходячи до мене з ножем для паперу, та усмішками на лиці весь клас дивився та знімав на телефони.За що мені ці муки?
-Діти у нас урок всі по своїм місцям.
-Вчителю! Нара нас ображає!
-Нара?! Знов?!
Ніхто не вірить ні одному мому слову, ні сім'я, ні директор, ні вчителі ніхто, ні одна жива душа.
Йшовши додому Нара побачила як якийсь чоловік впав і подряпався, тол па людей йшла ніби не бачачи цього. Підійшовши до нього дівчина дістала невелику баночку з перекесем водню та бинт. Обробивши рану вона допомогла чоловікові встати.
-Дякую.- Промовив чоловік 40-45 років який чомусь ледве міг стояти.
-Як тебе звати дитино?
- Нара - З посмішкою відповіла дівчина.
Повернувшись їй захотілось запитати його чи далеко йому, чи можливо його проводити повернувшись не було ні однієї живої душі. Нара похитала головою ніби щось примарилось.
*Ніби ледь на ногах стояв, а так швидко пішов.
Повернувшись додому вона знов застала вже звичайну для неї картину, її батько разом зі своїми друзями п'ють дешевий алкоголь. Матір в цей час сидить побита на кухні й говорить Нарі що чоловік завжди правий.
*Бідна мама, завжди так. Добре погоджусь, а ні то вона мене поб'є мати разом з батьком.
-Так мамо. Я тебе зрозуміла.
У своїй кімнаті дівчина задрімала.Проснувшись вона згадала що завжди після батька з його друзями прибирає у вітальні збирає сміття, миє поли, пилососе. Поглянувши на годинник вона зрозуміла що пізно, всі давно порозходились. Їй від батька гаплик! Тихо спускаючись по сходах вона побачила що прибравши пару банок буде на вигляд що чисто, ніхто нічого не запідозре.Зібравши банки та викинувши їх, зразу після цього в кімнату зайшов батько.
-Ха молодець! Хороша з тебе баба буде! Не то що з твоєї матері!