РОЗДІЛ 4

— Ви мене знаєте? — спокійно запитав він французькою.

Джульєт мовчала.

— Я поставив просте питання.

— Non…

Голос її затремтів.

— Ні? — перепитав Карл.

Вона похитала головою.

— Я… я не знаю вас.

Дівка очевидно бреше.

Цього разу я була майже впевнена.

Я підійшла ближче.

— Джульєт, подивіться на мене.

Вона повільно підняла очі.

— Ви щойно злякалися містера Кроу.

— Ні.

— Але ви злякалися.

— Я просто… Просто він схожий на мого знайомого, пардон.

Добре, проїдьмо з нами у …

Прибувши у цю фортецю правосуддя, я вже немов бувала тут цілу вічність. Один день тут , а вже кортить дістати пістолета і приставити до скроні…

Я залетіла до кабінету, немов фура, що втратила контроль. Жінки починають мене дратувати, я перенасичена мізогінією . Ще одна принцеса, яка вирішила, що вона доктор брехливих наук магістерської програми.

— Що ви маєте на увазі, пані прокурор?,- запитав Єн.

Я була настільки розлючена, що не помітила його присутності, мене охопив шалений сором .

— Ця прибиральниця, яка називає себе француженкою, така ж француженка, як я балерина…,- промовила я.

В цей же момент до кабінету зайшов Карл , з кавою у руках.

— Я не вчасно?- невимушено запитав він.

— Та ні, проходьте я дуже цікаву інформацію знайшла.

— Ваша кава,- промовив він

Та простягнув паперовий стакан, де було маркером написано « Наомі» та сердечко… Невже він намагається зі мною фліртувати?

— Дуже дякую, пане Кроу,- відповіла я стримано…

— То що за інформація?,- запитав чоловік.

— Джульєт Бонне , тридцять років , сім з них вона проживає у Болворі , в який переїхала , як студентка по обміну у медичний вищий заклад, досить чудово володіє нашою мовою, адже закінчувала курси , та більше того працювала у жіночій клініці в минулому, причина звільнення невідома. Що ми знаємо про її особисте? Нічого абсолютно… У молодої дівчини немає жодних соціальних мереж, фотографій на просторах інтернету. Всі дані де ступала її нога немов стерли.

— Очевидно,- пробурмотів Карл …

— Ви вже вдруге вгадали факти , але як я не розумію,- запитала я.

— Це просто психологія,- промовив він.

— Не знаю, як ви , але я перебуваю в шоковому стані. Але навіщо людині з медичною освітою, яка б могла стати лікарем, йти до заможних людей та прибирати за ними лайно,- запитав Єн.

— Ось тут є нюанс. Дівчина не має вищої освіти, за моїми даними їй не вистачило грошей для продовження навчання, тому вона отримала тільки середню освіту та диплом медсестри. Проте ти правий, тепер вона стає потенційною підозрюваною, адже факти свідчать проти неї.

Я встала і попрямувала в кімнату для допитів. Здавалося цей день вже ніколи не закінчиться…

Жінка сиділа навпроти і вдавала повну нетямущість . Я не до кінця розуміла , що конкретно вона приховує та навіщо… Який їй сенс вбивати свого роботодавця?

— Місіс Джульєт Бонне , розказуйте вашу історію,- холодно відказала я.

— Je ne comprends pas.,- відповіла жінка.

— Вірогідно ви запевнили мене, що не розумієте мене, але я добре знаю, що ви розумієте мене краще за будь якого жителя Болвора . Мене тут не було одинадцять років, і навіть я почала забувати рідну мову, але точно не ви . Я маю сумніви, що вам вдасться довго приховувати правду, адже ми вже дуже близько.

— Ви помиляєтесь, пані прокурор. Так далеко від істини, ви не були ще ніколи.

В мене очі на лоба вилізли, але я не подала на це жодної ознаки…

— Так розкажіть мені свою істину!,- промовила я

— Не можу.

Раптом допит перервав начальник Абрам .

— Думаю пані Наомі, можна на сьогодні завершувати. Завтра продовжимо вже з адвокатами та фактами . Ваша втома видніється за кілометри,- промовив він .

Я вийшла з прокуратури і пішла до своєї октавії. Підходячи ближче я помітила букет червоних троянд та записку , в якій було неймовірно гарним почерком написано: « Для пані прокурора , від фокусника ». Одразу ж в ту мить хтось штурхнув мене за плече, я машинально дістала пістолет зі своєї кишені та розвернулась.

—Ей , ви чого це . Я пам’ятаю, що з мертвими чоловіками у вас кращі стосунки, але ж не настільки, місіс Кассо ,- промовив Карл .

— Вибачте я машинально,- засміялася я .

— Цей букет від вас?

— Так , я вирішив, що хочу зробити ваш день трішки приємнішим,- промовив чоловік.

— Я більше полюбляю піони.

— Наступного разу, я оберу для вас кращі піони Болвора .

— Не бажаєте пройтися трішки, погода значно покращилася, не хочеться нехтувати теплими вечорами,- запропонував Карл.

Я справді не мала наміру повертатися у будинок, який нагадує мені одиночну камеру. Стіни тиснули на голову.

— Взагалі то я не гуляю вночі з малознайомими чоловіками,- пробурмотіла я.

— Так давайте знайомитись. Я - Карл Кроу . Мені тридцять шість років, кримінальний психолог. Навчався у Франції. Сімейний стан : неодружений. ,- засміявся він .

Я засміялася у відповідь. Щось у цьому чоловікові було… Я згодилась з ним погуляти та повечеряти кебабом на березі моря.

— Тут дуже смачно,- сказала я

— Так це місце жоден ресторан не переплюне ,- відповів чоловік.

— Як так вийшло, що ви переїхали з Болвора ? ,- запитав він .

— Мої стосунки з батьками не складалися і я не бачила іншого виходу. Мені було сімнадцять , мене приняли в поліцейську академію. Я старанно навчалася, отримувала чималу стипендію. Екстерном здавала екзамени, і ось у свої двадцять вісім я стала прокурором.

— Це відмінний результат, щоб у такому молодому віці стати прокурором це критично низький шанс ,- відповів він .

— А ви , як вирішили стати кримінальним психологом?,- запитала я.

— Все своє життя я стикався з несправедливістю. Спочатку я втратив батька через страшну хворобу, потім сестру, яка теж була хвора на депресію, хоча я цього не помітив, що досі для мене страшний кошмар,- промовив він .