6 розділ. Один день життя, як принцеси.

- Чому ти не сказав їй, що ти з нами не ворогуєш, а навпаки дружиш? - з подивом запитала Ельда. 
-Тому, що вона повинна розуміти, що королеві не все можна і королева немає з усіма бути доброю та дружити з усіма! - відповів Альфред.
-То це тільки тому? Це жорстоко, бо ми її єдині друзі тут! - відповів Клеркс.
-А ви, як, щоб були на моєму місці, не так би відповіли? - запитав король. 
-Ні, бо це брехня! Ми всі троє друзів, ще від того часу, як мене мали коронувати! - відповіла, прикрикуючи дівчина. 
Юлія весь цей час слухала це все і думала, чому ж король так сказав їй, якщо він має друзів серед прислуг.
І тут сталася цікава ситуація: Юлія випадково штовхнула декоративний столик на якому стояла ваза з роду перших королів і королев. Буквально ще б секунда і ваза розбилася, але тут її хтось підхоплює, а саме...
-Бенджамін? - з подивом і страхом відповіла Юля. 
-Так принцесо, це я, а про цей інцидент я нікому не розкажу! - відповів з хитрістю ведмідь. 
-І, що ти хочеш за своє мовчання? - з підозрілістю відповіла Юля. 
-Стати вашим головним радником! - відповів той на запитання Юлії. 
-Я не можу цим розпоряджатися! - відповіла дівчинка з якимось страхом в очах. 
-Не бійтеся, я не зрадник! Ваше перше рішення, як принцеси, це рішення, хто буде вашим головним радником, тому ви можете обрати вірну вам людину, а Альфред не є тим хто буде вам вірний, ось побачите! - після цих слів ведмідь пішов далі, але Юля стала думати над словами. Вона не знала про те, що їй потрібно буде таке вирішувати. Адже вона тільки стала сьогодні принцесою. Вона вже і забула за те, що мала розмовляти з Альфредом. 
Принцеса вирішила піти до себе в кімнату, щоб обдумати слова Бенджаміна. Вона геть нічого не розуміла, їй здавалося, що це нереально, щоб Альфред її зрадив, в той час, як він нормально відноситься до її друзів. 
Коли дівчинка прийшла в свою кімнату, одразу ж зняла корону з голови та сіла все обдумувати.
До речі корона в принцеси була досить гарною, на ній теж наче квіти розквітали. Юлії одразу сподобалася корона. 
Юля сиділа в своїй кімнаті і ще десь десять хвилин обдумувала всю розмову. І вирішила, що поділиться цим з подругою. В той самий момент, як принцеса подумала про це, до неї в двері постукали.
-Можна? - це була її подруга, Ельда. 
-Так, я якраз хотіла з тобою поговорити! - відповіла Юля. 
-Я теж! - сказала впевнено Ельда.
-Кажи перша! - відповіла невпевнено дівчинка. 
-Я хотіла поговорити за Альфреда, він хороший ведмідь, просто він хвилюється, що ти не зможеш бути суворою королевою. Я не раджу тобі сваритися з ним! - відповіла дівчина. 
-Я тебе зрозуміла, можеш йти! - чомусь роздратовано відповіла принцеса.
-А, що ти хотіла мені сказати? - запитала дівчина. 
-Вже нічого, я сказала, що ти можеш йти! - суворо відповіла Юля.
-Що з тобою? - запитала Ельда. 
-Я тобі не казала, що коли я зла, то говорити не хочу? Якщо не казала, то кажу вже, забирайся з моєї кімнати і за Альфреда мені ні слова більше! Я ясно сказала? - відповіла Юлія досить грубим тоном.
-Що я тобі зробила? - відповіла тремтячим голосом Ельда, ледь стримучи сльози. 
Юлія дивилася на ню злим поглядом, після цього Ельда покинула кімнату. 
Так Юля шкодувала за свої слова, які вона сказала Ельда і королю, а тому подумавши за це все і за слова Бенджаміна, прийняла для себе рішення. 
Після цих думок принцеса захотіла відпочити і тому лягла, не помітивши, як встала рано від співу пташок. Ранок був чудовий їй принесли сніданок та одяг. Коли вона поїла, то до неї зайшла Амелія.
-Доброго ранку принцесо, як вам спалося? - запитала з милою посмішкою.
-Доброго ранку, все добре, а де Ельда? В такий час зазвичай вона до мене приходить з Клерксом! - запитала з подивом Юля.
-Ви не пам'ятаєте, що вчора було? - запитала теж з подивом ведмедиха.
І тут Юля все згадала. Про те, як вона образила словами Ельду і про те, що не вибачилася перед королем, про слова Бенджаміна, і про своє рішення.
-Так, я все пам'ятаю, скажи чесно, Ельда ще злиться на мене? - запитала невпевнено дівчинка.
-Так, і не лише вона! - відповіла Амелія.
-Добре, можеш йти, я сама одягнуся! - відповіла їй Юля.
-Так, Ваша Величносте! - поклонившись, ведмедиха вийшла з кімнати. 
Тим часом Юлія почала одягатися, вона одягла дуже гарну рожеву сукню, такі вона бачила тільки у фільмах. Сукня їй дуже сподобалася.
Одягнувшись, вона покрутилася перед дзеркалом в своїй кімнаті ( дзеркало було досить велике ). Потім дуже гарно заколола волосся, заколкою з квітами.
Ще була в неї корона з квітами, теж дуже красива.
Одягнувшись Юля вийшла з кімнати і направилася в тронну залу, тому що, як попереджав ведмідь, сьогодні вона має прийняти своє перше рішення, як принцеса цього королівства. Юля помітно хвилювалася, але переборовши страх, пішла далі. 
І ось вона вже доходила до тронної зали, як почула сперечання Альфреда і радників короля. І не просто сперечання, а вирішування того хто буде радником королеви. Але Юля не хотіла, щоб за ню вирішували без її відома те, що належить вирішувати їй. 
Вона зайшла в тронну залу впевненим кроком. 
І вдавши, що не помітила раду та короля, пішла прямо до трону, а вже сівши на трон привіталася з ними:
-Доброго ранку шановні. В мене є багато питань, а саме: як ви посміли вирішувати щось без принцеси? - запитала розізлившись дівчинка.
-Пробачте принцесо, ми не хотіли вас образити! - сказав один з радників.
-Навіщо ти перед нею вибачаєшся? Вона ще не королева! - відповів злий король. 
-Але ж... - не встиг відповісти той самий радник, як його перебив король:
-Без але, ми вирішували, те, що потрібно і так без твого відома! - злий король говорив, дивлячись на Юлю. 
-Як ви смієте? - запитала принцеса.
-А ти, як смієш, от так от вриватися сюди, не привітавшись, спиною до нас! Де твоя повага в першу чергу до радників, до твого народу? - відповів прикрикуючи злий король.
-Я не хочу з вами говорити! - відповіла Юля, встала з трону і хотіла вийти, як її спинив голос одного з радників:
-Вибачте принцесо, але у вас, вже, як у принцеси ведмедів, має бути прийнято перше рішення, і це, хто буде вашим головним радником! 
-Як тебе звуть? - запитала на те дівчинка.
-Мене звуть Джозеф, Ваша Величносте! - відповів той самий радник. 
-Скажи мені Джозеф, як я можу обирати, якщо нікого з вас не знаю? - запитала Юлія.
-Але ж так потрібно! Коли Ельда була принцесою, своїм головним радником обрала короля Альфреда, королева Розара теж обрала його! І вам потрібно когось з нас вибрати. - відповів той.
Юлія можливо була наївною, але точно не дурною, вона прекрасно розуміла, що їй натякають обрати Альфреда.
-Що ж тоді, скажи мені Джозефе кого пропонуєш мені в головні радники ти? - відповіла принцеса дивлячись на ведмедя.
-Я? - перепитав той.
-Так ти, - відповіла.
-Я навіть не знаю принцесо! - відповів невпевнено ведмідь.
-Мені потрібен хтось відважний, розумний, той хто буде завжди поруч, справедливий та вірний! - говорячи ці слова Юлія дивилася на Альфреда.
-Ми пропонуємо вам вибір серед усіх присутніх тут! - відповів ведмідь.
-Чудово, представте мені кожного з присутніх та розкажіть про них! - відповіла королева, дивлячись то на ведмедя, то на Альфреда.
-Я хочу представити вам Бенджаміна, він борець за справедливість, сміливий та розумний. Я думаю Альфреда ви вже знаєте! - відповів.
-Я сказала, що хочу почути про всіх, вашого короля я майже не знаю, тому прошу розповідайте далі! - відповіла ведмедеві.
-Це Альфред, він добрий, відважний та завжди готовий прийти на допомогу кожному хто її потребує! Це всі кандидати на посаду головного радника королеви! - відповів уклонившись.
-Чудово і вибір зробити я маю сьогодні, чи не так? - відповіла запитанням.
-Так, Ваша Величносте! - відповів, знову уклонившись.
-А чому ти не претендуєш на цю посаду? - запитала з подивом.
-Тому, що я не знаю всього того, що знають вони! 
-Добре, отже я попрошу вас слухати мене уважно, адже я хочу зробити свій вибір! - відповіла на те принцеса, - отже, я, як принцеса цього королівства, своїм головним радником обираю...