4 розділ

Ось вона підходить до театру, така вишукана, в червоній, як кров, сукні, яка разом з темно-вишневою помадою підкреслює її  карі очі.  В осінню пору театр по особливому гарний, серед жовтого листя та темних як дим, чорних хмар. Зайшовши  до головної зали, де відбувається гра, в очі впадає велетенська люстра в кристалах, потім велика сцена, де здійснюється гра, від якої ти не в змозі відірватися. 

Починається вистава. Всі  сидять на своїх місцях та уважно спостерігають за дійством. І тут виходить на сцену він - хлопець, з яким вона зіткнулася на вході до  театру.
                       
Вона застигла, не відводячи погляд. Вікторія була трішки шокованою, але продовжувала уважно дивитися виставу. Те, як він рухався, розмовляв, як вжився в роль, його міміка, емоції - це все так її вразило,що вона хотіла би бачити його більше. Після вистави вона  хотіла знайти його, але він знайшов її швидше. 

Вікторія  вийшла із зали. Граційно спускаючись по сходах вона  помітила парубка, хлопець підійшов, як справжній джентельмен подав руку та допоміг їй спуститися. Дивлячись в її очі він мовив:  
- " Як вам сьогоднішня вистава? Сподобалася?"
Вона відповіла:
-" Так" - й підмітила - " Особливо ваша гра. Це було досить добре.  Зізнаюсь, що скільки відвідувала вистави , таких я ще не бачила." З посмішкою на обличчі актор  простягнув руку й представився :
-"Я -  Радимир Смотрицький". 
Вікторія  відповіла:
"Мені дуже приємно. Наша перша зустріч не дуже задалась, сподіваюся далі буде краще"
"Вибачте ще раз, я справді вас не помітив"
"Добре, забудемо цей неприємний випадок "
Він запитав її ім'я, але вона посміхнулася й нічого не відповіла. Радимир поправив свого чорного смокінга та мовив:
"Оскільки свого імені ви називати не бажаєте то я буду звати Вас  "Маленька пані" 
Вікторія  усміхнулася та одночасно осудливо глянула на нього, давши знати, що їй не дуже довподоби . Вона не назвала свого імені не просто так. Багато людей прагнуть її смерті, тому розкидатися ім'ям кожному перехожому було небезпечно. Частково це через діяльність її матері, та й вона сама завжди підтримувала це  й за цей час вони нажили собі багато ворогів.
Потім вона сказала:
-" Дуже дивно, що я не чула вашого імені раніше, адже я знаю багато не більш талановитих акторів."
Він відповів:
-" Це не дивно, бо я лише того року випустився з академії з-за кордону." 
-"Ну то я вважаю, що світ отримав ще один неймовірний талант" - мовила вона.
-"Чи не хотіли б ви ще зустрітися  зі мною" 
-" Я навіть не знаю"
- " Ви неймовірно гарна, і я хотів би пізнати вас краще. Я буду чекати вас о 8 сьогодні на площі, біля театру. Я сподіваюся, що ви прийдете й дасте мені шанс."
- "....."