Гра у розпалі

- Підіймаю, - сказав Доброгост. – Зрештою, хіба не я тут дух добрих вістей, гм?

- Угу. Для мене, - зішкірившись як акула капіталізму, Ворон стріт-флешем відправив духа провести роботу над помилками.

- Хах, то тут і програти не шкода! – Вигукнув Корс, підняв свій велетенський пивний бокал як на тост й зробив кілька великих ковтків, змочивши вуса.

Решта гравців теж випили зі сміхом чи посмішками.

Відьма робила вигляд, неначе її цікавить лише гра, але раз у раз кидала погляд на чоловіка, що прагнув перемогти самого Диявола.

- А непогано граєш, хлопче, - сказав Червоний Принц, звернувши увагу на цей перформанс.

- Просто з вами цікаво грати, - не лишився в боргу той й заклав обидві руки за голову.

- Ну-ну, - задумливо сказав його суперник, потягуючи сигарою.

А тим часом один з охоронців Диявола підійшов до свого володаря та щось сказав йому на вухо. Не міняючись в обличчі, той зробив свій хід і лише потім дав таку відповідь, після якої у приміщені одразу стало вільніше – частина присутніх у залі також виявилась охороною.

Гравцям також було цікаво. Це було видно по поглядах, які вони мимоволі кидали по сторонам та один одному.

Борис одразу подумав, що він, мабуть, не перший хто застосовав цей прийом.

Скориставшись загальною цікавістю, Червоний Принц забрав чималеньку суму.

- Який сьогодні цікавий вечір, шановне товариство!

Продзвенів ще один дзвоник.

Ворон одразу пішов до вбиральні.

Він якраз вмивався холодною водою, коли двері відкрились і на порозі з’явився ще один відвідувач.

Борис кинув погляд на цю людину й вмився ще раз.

- Ми маємо це зупинити.

Вони були одні, але чоловік що зайшов виглядав таким знервованим, що, мабуть, сказав би це, навіть якби тут був ще хтось.

- Зупинити що?

- Зупинити цю гру.

Борис підвів обличчя і по ньому стікала вода, втім, це не заважало йому не кліпаючи дивитись на знервованого чоловіка.

- Ми не можемо.

- Він все знає. Ти що, не розумієш. Це ж Диявол! Він все про всіх знає!

- Карти роздані. Ми не можемо зупинитись, - ще раз повторив Борис, витираючись паперовим рушником.

- Ми – ні. Але ти зупинишся.

Чоловік кинувся до гравця, але той відстрибнув у бік та кинув використані засоби нападникові в обличчя. Скориставшись секундною перевагою, Борис дав атакуючому під дих, потім двійку. Зрадник намагався пручатись, але Ворон ривком за голову опустив того на коліно й з розмаху закінчив сварку в щелепу.

Продзвенів дзвоник.

Борис заніс суперника в одну з кабінок й притулив до бачка.

- Дій за планом, або не висовуйся.

- Ти божевільний,

- Я ж сказав, карти роздані.

- Сподіваюсь нас не зжеруть разом з тобою.

Борис мовчки змірив духа поглядом й вийшов.

Лише проходячи повз умивальник з дзеркалом він помітив подряпини на щоці. Витерши червоні смужки холодною ганчіркою, він подумки вилаявся й вийшов.

- Перепрошую, шановне панство, - сказав він, стрімко займаючи своє крісло.

- Не порушуйте хорошого тону!

- Не виглядаєте ви надто винуватим.

- А ми вже думали, що сьогоднішня гра вам наскучила.

- Щиро прошу вибачень. Повірте, якщо б мені довелось покинути ваше товариство, я б засмутився більше за всіх, - Ворон зробив уклін столу й зайняв своє місце.

- Чому ви запізнились? – Підозріло спитав Диявол.

- Тут в залі така напруга. Останній прикуп ледь не став для мене фатальним, - Ворон посміхнувся найлицемірнішою своєю посмішкою й підізвав офіціантку. – Шампанського, будь-ласка. Таку гру й програти не… гріх. Але принаймні слід робити це з помпою.

Решта гостей підтримала цю пропозицію. Осторонь лишились тільки Відьма й Корс. Останній, з палаючими від азарту очима, закрутив вуса, зробив кілька великих ковтків зі своєї ручної бочки й усівся зручніше.

Це його рішення також підтримали оточуючі.

Після цього атмосфера за якої викидались цілі статки стала зовсім розслабленою.

***

Почалась ще одна перерва, а від табору гравців до спостерігачів приєднався ще один джентльмен.

Ворон відійшов до бару і тут до нього приєдналась Відьма.

- Ти нічого не хочеш мені пояснити?

- О, - тільки й сказав чоловік.

- І що це означає?

- У мене ще ніколи не було таких швидких відносин.

- Ти про що?

- Раніше мені треба було хоча б сходити на побачення, перш ніж ми б починали про щось так говорити, однак ти берешся за мою голову через… скільки ж це ми розмовляли? Хвилин п’ять?