КОЛИШНЯ КУРТИЗАНКА ПІДКОРИЛА ВСЮ ЄВРОПУ
Прекрасна й загадкова Софія розпочала свою життєву кар’єру …проституткою в Стамбулі. Ще 17-річною дівчиною рідна мати продала її послу Речі Посполитої Каролю Боскамп-Лясопольському всього за 20 золотих піастрів. І звідтоді юна красуня «пішла» вперед по чоловічих тілах і душах, причаровуючи й підкоряючи своїй волі та ненаситним бажанням сильних, багатих та можновладних «самців».
Боскамп недовго тішився в солодких обіймах візантійки. Він відправив дівчину до Польщі, щоб вразити цією дивною красою магнатів і самого короля.
Однак Софія так і не доїхала до Варшави. У Кам’янець-Подільському прекрасну грекиню чекало нове кохання. 39-річний син коменданта місцевої фортеці майор Юзеф Вітт просто втратив голову, сон і спокій, побачивши красуню. Чоловік проігнорував забобони й перекупив у Боскампа предмет свого обожнювання за 10 тисяч злотих. При цьому заліз у борги по самі вуха. 14 червня 1779 року Юзеф і Софія обвінчалися.
Невдовзі молодята вирушили у весільну подорож до Парижу, надовго зупиняючись у Варшаві, Берліні та Відні. Красуня викликала справжній фурор серед знаті.
Софію із задоволенням приймає польський король Станіслав Август Понятовський, потім вона знайомиться з королем Пруссії Фрідріхом II. У курортному місті Спа мадам Вітт проводить дозвілля в компанії австрійського імператора Йосифа II, якого вона так зачарувала, що той рекомендував своїй сестрі, французькій королеві Марії Антуанетті, прийняти красуню-гречанку в Луврі.
Столиця Франції подарувала Софії знайомство з графом Прованським (згодом – королем Людовіком XVIII), який обожнював незрівнянну Софі та виявляв до неї їй щиру прихильність.
Світський, літературний і театральний Париж лежав біля її ніг. Вроду Софії оспівували поети. Її манери були вишуканими, а кокетство – витонченим. Титул «королеви краси» вона носила недаремно: люди мріяли глянути на неї бодай разок.
Та невдовзі подружжя повертається на батьківщину. І тут грянула російсько-турецька війна. Мадам Вітт потрапляє до ставки фаворита імператриці Катерини II Григорія Потьомкіна – і причаровує його.
Всесильний «світлійший князь Тавриди» не лише забавляється з Софією в ліжку, але й доручає прекрасній авантюристці «делікатні» дипломатичні справи. Зокрема, жінка переманює на бік Росії лідера польських конфедератів графа Станіслава Щенсни-Потоцького – свого майбутнього чоловіка.
«ГРЕЦЬКИЙ ПРОЕКТ» ГРИГОРІЯ ПОТЬОМКІНА ТА СМЕРТЕЛЬНИЙ УДАР ІМПЕРАТРИЦІ КАТЕРИНИ
Утім, могутній князь Тавриди не задовольняється альковними утіхами з прекрасною мадам Вітт. Потьомкін уже генерал-губернатор Новоросії та підкорювач Криму. І владолюбний фаворит старіючої російської імператриці прагне втілити в життя найбільшу свою політичну мрію – так званий «грецький проект».
Суть його в тому, щоб заволодівши Кримом і Північним Причорномор'ям, знищити Туреччину і покласти корону відродженої Візантії на голову одного з онуків Катерини II — цесаревича Костянтина.
Ім'я для онука Катерина вибирала, пам'ятаючи про візантійські плани Потьомкіна, а сам князь, геть несподівано для імператриці, вибрав столицею для майбутньої імперії не Константинополь-Стамбул, а …Миколаїв, заснований ним на землях древньої еллінської Ольвії.
Князь прагнув виконати будь-яку забаганку Софії.
«Йому все було байдуже, аби задовольнити бажання або примху обожнюваної ним жінки, — писала сучасниця Потьомкіна, знаменита французька портретистка Елізабет Віже-Лебрен. — Закоханий у пані де Вітт, він осипав її найвишуканішими люб'язностями. Так, одного разу, бажаючи подарувати їй кашемірову шаль шалено високої ціни, він улаштував свято, на якому було до двохсот дам, а після обіду влаштував лотерею, але так, що кожній дісталося по шалі, а найкраща із шалей випала найпрекраснішій із дам».
Чи варто говорити про те, що «найпрекраснішою з дам» виявилася Софія Вітт. Але, звісно, справа не обмежилася кашеміровою шаллю.
Незабаром у «грецькому проекті» князя Тавриди не залишилося місця російській імператриці та її онуку. Григорій Потьомкін збирався кинути до ніг коханої Софії цілу імперію, надівши на неї корону візантійських василевсів.
У мурованому соборі св. Григорія в Миколаєві князь Тавриди збирався повести під вінець Софію, а в храмі святого Миколи Угодника — коронуватися. Палац для Софії та Потьомкіна вже закладався. Біля нього іноземець-садівник розбив дивовижний парк.
Та грандіозним планам закоханих не судилося здійснитися. У небезпечну політичну гру вступила сама імператриця Катерина II. Вона вже давно вже побоювалася «чудового князя Тавриди», який зосередив у своїх руках непомірну владу. Потьомкін ставав некерованим, й імператриці тепер нічого було берегти князя — її турботою й опікою користувався новий фаворит, молодий красень Платон Зубов.
Дізнавшись про плани Потьомкіна, Катерина не на жарт розлютилася. Підступний Зубов порадив імператриці одним махом позбутися небезпечного вельможі — за допомогою отрути.
Князь Григорій Потьомкін, за словами Державіна, «пал с высот и почестей» посеред степу, між Яссами та Миколаєвом. Просто ліг на землю і помер, за офіційною версією — від «перемежающейся лихорадки».
Помер у жовтні 1791 року посеред степу, по дорозі в місто, де збирався коронуватися, а «імператрицю», котра нею так і не стала — Софію Вітт, — продали втретє й востаннє у її житті. Покупцем став граф Станіслав Потоцький.
І ПОДАРУВАВ КОХАНІЙ ДИВОВИЖНИЙ УМАНСЬКИЙ ПАРК…
Після смерті князя Потьомкіна граф Потоцький викликає з Херсона до себе в Тульчин Софію — і звідтоді вони вже не розлучаються.
На жорстку вимогу російської імператриці генерал Вітт збув із рук свою чарівну дружину, за котру палко закоханий Потоцький виклав два мільйони польських злотих.
Відредаговано: 17.02.2020