Розділ 20

Ангеліна за такий довгий час зрозуміла багато чого про себе.
Вона полюбляє робити щось добре, читати, малювати, спокій, вміє брехати, та потім каже і так далі.
-«То…я…можу щось не дуже робити не так часто все по троху»-думала вона і робила все по частинам.
 Навіть якщо їй не підходило щось вона ішла і пробувала інше.
Дівчинка була рада, що не здається, так тратять батьки гроші на, те, що їй не підходило, та вона обіцяла, що згодом піде працювати і так і сталося вона підзаробляла у своєму улюбленому кафе.
Все ішло як по маслу гроші, довільні батьки і дівчинка, та вона відчувала, що чогось чи когось бракувало.
Коли вона гуляла сама по центру довільна, що щось їй вийшло нарешті зустріла по дорозі Августа а десь далеко Віку з дівчатами звісно, що вона підійшла до Августа який стояв біля невеличкого фонтану.
-Салют-привіталася Ангеліна.
-Салют-бадьоро відповів Август він як і дівчинка був у хорошому стані.
-Я хочу тобі де, що сказати-вони промовили одночасно і засміялися.
-Ти перша.
-Гаразд, так…мене взяли на під заробіток і дають не погані гроші.
-Вітаю-хлопнув один раз Август.
-А в тебе, що?-Ангеліна сіла біля нього.
-Я попросив ще раз у дядька аби він відмовив мене від того, що мені не до в подоби.
-І?...
-Відмовив у нього був вигляд ніби він сам не хотів аби я займався тим, що мені не до в подоби.
-Вітаю-зраділа дівчинка-Ми маємо для себе хоч щось позитивне.
-Так.
За якийсь час до них підійшли Віка, Катя і Оля.
-Привіт-сказала Віка.
-Чого тобі?-грубо мовила Ангеліна.
Август просто сидів і не втручався.
-Ми…хотіли сказати…-Віка зупинилася на пів розмові.
Та Ангеліна втямила.
-Гаразд-з видихом промовила дівчинка-Та чому ви лізли весь час?.
Вони здивувалися, так, що оніміли і тут втрутився Август, бо просто не зумів не втрутитися.
-Ви чіпалися до неї, бо завидували чи просто для розваги?.
Катя боязко відповіла.
-Коли ти Ангеліно лиш прийшла ти зразу не сподобалася Віці.
-Це помітно було-дівчинка склала руки на грудях.
І тут уже заговорила Оля її сестра.
-Ти сподобалася двом вчителям які любили Віку тому…так завидували і ти добре вчилася.
Ангеліна зробила вигляд, що не зрозуміла-Я середньо вчуся до сими.
-Так…-на цей раз сказала Віка- А я до десяти, та коли ти з’явилася і сподобалася вчителям вони нам кладуть до чотирьох.
-Отже…чому ви прийшли-спитався Август.
-Вибач-швидко промовила Катя.
-Перепрошую.
-Я хотіла сказати!-крикнула Віка на подругу.
-Ой вибач.
-Ми хотіли вибачитися і ще дехто.
Вона показала на одну із лавок по середині було велике дерево.
З іншої сторони вийшла Тереза її подруга.
-Е…-лише могла сказати Ангеліна.
Коли Тереза ішла повільно  Август шепнув дівчинці на вухо.
-Може я піду не хочу втручатися у дівчачі справи?.
-Гаразд я тобі напишу.
Август уже пішов і коли його вже не було Тереза сіла біля Ангеліни а Віка з подругами також пішли Ангеліна цього не замітила.
-Тож…привіт.
-Привіт-не розуміючи, що діється взагалі, то Віка яка її цькувала вибачилася тепер Тереза?.
-М…з днем Миколая. 
Вона простягнула якусь середню коробку синього кольору і ниткою білою.
Відкривши її обережно в середині була фотографія її, та Терези у церкві ця фотографія була зроблена…давно.
-Я подумала над тим, що ти сказала на Різдві.
Ангеліна підскочила і почала казати, що не треба вибачатися, та подруга продовжувала.
-Я справді…хочу щоб мені казали, що я гарна і так далі, та ти знервувалася як ніколи я тебе такою не бачила, та мене правда нервує те, що ти кажеш усе.
-Он як.
Подруга подивилася на неї вибачливим поглядом і Ангеліна не встояла вирішила і їй правду сказати.
-У мене є хлопець.
-Що?-здивувалася Тереза.
-Бачила хлопця який пішов?.
-Ну…? Так.
-От.
-Прикольно вітаю.
-Дякую, та я не думала, що буду мати хлопця мені тяжко з ними говорити не те, що тобі…а з ним я навіть не затинаюся.
-А як його звуть?.
-Август.
-Той самий з багатої сім’ї?.
-Ти його знаєш?.
Подруга кивнула.
-Я одна його не знала?.
-Ну ти не слідкуєш за популярністю-кінчиком губ усміхнулася подруга.
-Звісно я ж проста дівчинка яка не любить  увагу-промовила сарказмом Ангеліна.
Дівчинка подивилася на годинник і вирішила уже піти.
-«Ну як там?»-написав їй Август.
-«Нормально»-відповіла Ангеліна.
-«Як нормально, що нормально чи нормально в іншому значенні?».
-«Просто нормально».
-«Гаразд»-відправив хлопець  і відправив усміхненого емоджи.