Розділ 15

Август годинами валявся на своїй канапі й думав про Ангеліну які ж класні були ці два місяці.
Двері відчинились і в кімнату зайшов Шон Екзиль його дядько.
Він був  вдягнутий  у: піджаковий костюм, туфлі, перстень від покійної дружини а його темне волосся було назад.
-Як мій племінник ці два місяці був без мене?-підходячи до Августа сказав Шон.
Хлопець зліз з канапи, випростався і підійшов до дядька.
-Все добре дядьку.
-Добре а, що до уроків у школі та з музикою?.
-Також-впевнено сказав хлопець.
-Гаразд-не міняючи темп у голосі мовив Шон-Бо знай, що тобі це в майбутньому пригодиться.
-Я знаю.
Шон Екзиль відчув у Августі сум.
-Щось не так?.
-Все супер дядьку.
Шон показав на канапу на якій був Август.
-Прошу сідай.
Хлопець за наказом сів він мусив слухатися дядька багата людина все ж.
-Розповідай, що не так?.
-Дядьку…мені…-хлопець вагався, та він мав це сказати.
-Так кажи-наполягав Шон.
-Мені не подобається піаніно, декілька мов.
На обличчі Шона нічого не мінялося яким був упевненим таким і лишився.
-Ясно-лише мовив він.
-Ти не сердишся?.
-Ні, що ти, та ти в моєму домі так, що мусиш робити те, що я кажу.
-Це дім моїх батьків!.
-Після їхньої смерті я записав його на себе міг звісно на тебе, та ти ще молодий аби мати таку красу-Шон Екзиль показав на його кімнату ніби показує весь будинок-Такі закони.
-Ні!-Август вдарив сильно кулаком об канапу і чуть не зламав руку-Я буду робити, що хочу і ким хочу стану тим паче, що ти не знає де, що!.
-І чого ж?-схрестивши руки на грудях спитав дядько.
-За ці два місяці у мене з’явилася дівчина.
У Шона розкрилися зіниці  від подиву.
-Що вибач?.
-Дівчина-уточнив Август-Ну, не зовсім, та я думаю її зробити своєю дівчиною.
-І хто вона?.
Август згадав, що по п’ятницям у них все обідній стіл їдять звісно лиш він та дядько та інколи приходять друзі дядька і вони розмовляють.
-Після завтра я тобі приведу її і тоді побачиш.
-Гаразд, та якщо вона мені не сподобається…
-Я не буду з нею спілкуватися і зустрічатися знаю я це ти ж сам мені казав, що коли мені виповниться сімнадцять і я найду дівчину й вона тобі не сподобається більше між нами нічого не буде.
-Все правильно.
-Ти мені це з дванадцяти років казав по сто раз.
-Що б ти затямив-Шон поклав йому руку на плече.
Шон встав з канапи і вже хотів іти як де, що додав.
-Що до того, що ти не бажаєш…я подумаю-не обертаючись до племінника сказав він і вийшов з кімнати.
Августу уже набридла його впевненість і все інше він по малу думав втекти з дому разом із Ангеліною вона ж також хоче утекти їй також набридло, що треба все робити як на кажуть?.
Ангеліна тим часом була в школі і получила три хороші оцінки з англійської, фізкультури й фізики.
На перерві вона не бачила Августа так як він по середах не вчиться тому, що його дядько вирішив, що племінник ходитиме лише в деякі дні інші дні у нього свої справи.
Дівчинка була щасливою бо вона планувала втекти з цього міста й вона уже придумала куди лише чекала  аби розказати це Августу.
До неї кілька разів підходила Віка з подругами, та лише Ангеліна їх бачила йшла в натовпі дітей і так було цілий день.
Вдома вона переписувалася з Августом й розказала свій невеличкий план.
«Піді йдеш до мого будинку я спущусь аби батьки не чули й втечимо в гори там нас ніхто не чіпатиме візьмемо все необхідне»-писала дівчинка.
Хлопець погодився.
Зустрітися вони вирішили в п’ятницю коло восьмої години вечора.
«В п’ятницю я тебе запрошую на вечірній обід коло шостої години з тобою мій дядько Шон хоче познайомитися»-сказав хлопець «Бажано в щось нарядне вдягнися гаразд».
«Звісно без питань так навіть краще»-відповіла дівчинка і відправила великий палець.
Після розмови дівчинка допомагала мамі вдома й з татом мили автомобіль.