Розділ 9

Ангеліна була цілий день радісна через те, що випав дощ немає кращої погоди,  як дощ під ним звісно змокнеш, та думки змити можна. 
Під ним Ангеліна легко думала про приємне. 
Включивши музику в навушниках, та вийшовши на двір під дощ вона заспокоювалась ішла туди, куди її ноги відведуть. 
Ангеліна йшла просто прямо не зважаючи на людей. 
Звісно вона й літо любила, бо плавати можна, та дощ у неї був на першому місці. 
-Привіт Ангеліно-перед нею стояв Август спокійний. 
Дівчинка виключила музику й поклала телефон з навушниками в кишеню штанів. 
-Привіт-дівчинка обняла хлопця той міцно притулив до себе-Як ти?. 
Хлопець присів на бордюр навіть не зауважив на дощ. 
-Я...нормально треба було трохи побути самим. 
-Розумію-сівши поряд промовила тихо дівчинка. 
-Дуже я хотів тобі написати чи подзвонити, та не зміг. 
Август опустив голову до низу. 
Ангеліна хотіла його втішити, та не знала як позавчора вона подумала, що він може відпустити втрату, та як виявилось ні. 
-А, що ти робиш у дощ?-зірвався парубок цим налякавши Ангеліну. 
-Гуляю люблю таку погоду в ній легко можна позбутись негативних думок-Вона заплющила очі й усміхнулась та додала-Або танцювати.
-Ну, то добре, що я взяв гітару.
З правого боку з'явилась велика гітара нізвідки. 
Хлопець почав спокійно грати а дівчинка уважно слухала він грав якусь сумну пісню. 
Люди заінтригувались, та також слухали. 
Августа заполонила музика а Ангеліна слухала через подихи вона заплющила очі їй просто співати захотілось лише трохи відкривши рота вона згадала, що не вміє співати. 
-Що таке?- на хвильку відірвався Август побачивши, що дівчинка засумувала. 
-Я не вмію співати ніколи не вміла навіть якщо собі підспівую пісню все одно. 
Люди тим часом розходились та було видно, що на землі хтось не помітно давав гроші. 
-Ну ж бо тоді разом? Я також не вмію співати не так як треба, та краще принизитися разом ніж самою-на ньому більше не було суму була усмішка щира-Ти ж сама казала дощ змиває негатив, та заспокоює. 
Ангеліна видихнула, та кивнула. 
Хлопець почав грати й дівчинка пробувала відчути ноти щоб вийшло добре. 
Він грав "I be okay" так само Shawn Mendes. 
Дівчинка почала співати й не погано навкруги у неї стало тихо вона відчувала, що сама лише десь грає музика. 
На якійсь ноті Август приєднався до неї. 
Люди купами стояли та слухали. 
Ангеліна їх не бачила також занурилась в музику. 
Після завершення хтось кидав на землю гроші, монети а хтось плескав дівчинка збирала, та клала в кишеню яка була вільною. 
Дівчинка трохи пізніше усвідомила, що співала Август дивився на неї з радісним обличчям. 
-У тебе вийшло треба було лише повірити в себе-радісно казав парубок.
-Я...співала? Не може бути.
-За це я тебе й полюбив ти боїшся робити щось нове, та пробуєш-ідучи до парку казав він й вони сіли на найближчу лавку. 
Ангеліна досі була в шоці.
-Агов земля викликає Ангеліну Тихоненко. 
Август клацнув пальцем й Ангеліна приземлилась згадавши, що їм давали гроші вона порахувала їх й там було сто гривень. 
-Нічого собі- здивувався хлопець-Звісно це не багато, та сто гривень. 
Дівчинка була така рада, що в середі неї все бушувало. 
-Ну ж бо я дам тобі половину іншу половину візьму собі?-вона швидко порахувала половину й хотіла дати Августу як він її принальмував. 
-Лишай собі ти їй заслужила. 
-Ти також-досі вона була в шоці клацання пальцями на трохи допомогли. 
-Ти бачила як я живу?. 
-Добре...багато, та ти ж також був. 
-Знаю. 
Хлопець бачив, що вона розгублена й в шоці. 
-Ангеліно ходи зі мною. 
Вставши вони пішли прямо дівчинка була як німа. 
Август відвів її до одного дерева на якому було багато води від дощу й по рухавши його вода падала на Ангеліну. 
Дівчинка відчула дощ і заспокоїлась. 
-Дякую Августе. 
-Та пусте. 
Ангеліна вдихнула свіже повітря й пригадала як співала. 

-Господи я співала!?.
-Так лиш не починай знову бути в шоці-благано сказав Август. 
За секунду вони засміялись. 
-Вчора, що з тобою було?-на гойдалці поцікавився парубок-Я був там ти мене не бачила через натовп. 
У Ангеліни трохи розширились зіниці. 
-Я...показала класу яка я насправді-гордо випрямившись на гойдалці сказала дівчинка. 
-Точно?. 
-Так-промовила трохи боязко Ангеліна. 
Хлопець підняв одну брову так і застигнувши. 
-Чому ти хочеш змінити?. 
-Ти прочитав думки?-обернувши голову пробурмотіла Ангеліна. 
-Ні це й так очевидно крім того я ж тобі казав, що я пророк лиш по переписці а так, то в живу ні. 
Хлопець поклав руки на коліна. 
-Я не знаю хто я-Ангеліна по малу почала гніватись-Бунтарка?. 

-Ні ти проста дівчина, творча, розумна може не знаєш ким в майбутньому будеш, та ти знайдеш себе обіцяю-сказав Август притулившись до спинки гойдалки. 
-Ти так вважаєш?. 
-Так усі себе находять хтось вже з дитинства найшов себе... а хтось ще шукає. 
-Ну...-дівчинка вдихнула в повні груди й видихнула-Я знаю, що Віка завидує через те, що ти вибрав мене, та вона просто з такої сім'ї. 
-Я знаю, що Віка завидує ще знаю, що це не твої слова а вчительки ти б не змогла сказати це. 
-Так...знаю. 
Ангеліна стала з гойдалки, та пішла з перший на будинок й заплакала. 
-Я не можу бути такою як всі не хочу я...я намалювалась і все таке щоб якось бути як однокласники. 
Хлопець присів біля неї та вдивлявся в її сльозині очі. 
-Ти не мусиш бути такою як усі ти особлива тому, що ти інша й ніхто цього не змінить крім тебе. 
-Я це знаю, та боюсь...ти ж сам бачив, що мене не сприймають як свою я немов би з іншої зграї яку вигнали при народженні й тяжко в новому суспільстві. 
-Я тебе повністю розумію, та всі ми таке пройшли. 
Хлопець був дуже спокійний аж занадто. 
-От скажи мені хто ти по гороскопу?-піднявшись спитав Август.
-Риба-майже через сльози сказала Ангеліна. 
-Риба мг...а, що риби роблять?-загадково спитався Август. 
-В якому сенсі?-не зрозуміла дівчинка. 
Август пояснив, що вони пливуть за течією, то в один напрямок, то в другий не сидять на місці а подорожують тим же шукають себе. 
-Логічно-лише сказала дівчинка заспокоївшись. 
-Бач...-хлопець задумався ніби згадував щось-Я цікавився гороскопами особливо рибами вони цікаві, талановиті, загадкові... 
-А ще не знають ким бути, що хочуть-перебила Ангеліна. 
-Ангеліно схаменись!-Август стусонув її-Ти здібна, ти талановита ні в кого немає фантазії як в тебе, хтось боїться малювати а ти вмієш олівцем звісно не дуже, та навчишся. 
-Ну гаразд- лише сказала Ангеліна. 
-Гаразд-видихнув Август й забрав своє волосся з очей- То, що йдемо а, то стоїмо тут як... 
-Дурні?-перебила його дівчинка. 
Він кивнув.
-Спробуй сприймати те, що тобі говорять.
Дівчинка зразу стала бадьорою ніби скупалась у воді. 
- Я це саме казала своїй подрузі з якою дружила давно. 
-А, що сталось?. 
-Переїзд і вона мене забулась ніц не пише не дзвонить. 
-Співчуваю-сумно сказав Август- В дощ все змиєш-усміхнувся він. 
Ангеліна також усміхнулась й вони ще раз поцілувались. 
За якийсь час випав сильний дощ, та вони так і стояли не відриваючись від один-одного.