Розділ 3

-Цікаво звідки він?-сама в себе спиталась дівчинка, та вирішила пошукати його в соцмережах і наткнулась на те, що він сам її знайшов мабуть хтось знову дав або він…
Прийшло повідомлення де писало «Я сам тебе знайшов шукав, шукав і знайшов».
Ангеліна майже не підскочила як він міг її найти якщо він новенький тим паче, що він знав про, що вона подумала?.
Дівчинка подумала, що треба зустрітись щоб розпитати, та він вже написав де саме зустріч в парку Шевченка¹ де завгодно лише там.
¹ Парк культури та відпочинку імені Т. Г. Шевченка — парк у місті Івано-Франківськ, розташований між вулицями Гетьмана Мазепи та Чорновола.
Їй було близько до цього парку. Вона побачила коли саме вони зустрінуться «Субота 19:00» в цей час захід сонця любимий час Ангеліни як і схід.
Вона вирішила вдягнути: блакитні шорти, білу сорочку з візерунком якого майже не було видно і біло-чорні кросівки а її світле кучеряве волосся спадало на спину.
Прийшовши в парк який був вже зеленим, птахи співають, діти бігають і веселяться Аліна сіла на ближчу лавку і розглядала дивовижний парк в якому давно не бувала.
Ангеліна повернувши голову до дороги  побачила того парубка який навіть ім’я свого не сказав.
-Ну привіт незнайомцю-звернулась до парубка дівчина.
-Салют-вибач забувся тобі ім’я сказати своє-Август Екзиль а ти Ангеліна Тихоненко?.
-Так-кивнула та й звернула увагу на його одяг: піджак закочений, кросівки, зелені штани а волосся знову кучеряве.
-То ти прийшла щоб?.
-Я думала ти знаєш-сказала Ангеліна.
-Я в живу…соромлюсь а так переписуватись ні-зізнався Август який поклав руки в кишеню штанів.
-А ти…пророк?-трохи боязко спитала дівчина.
-Так.
Хлопець сів біля неї й вона відчула дискомфорт вона ще ніколи не розмовляла з хлопцями тим паче з пророками.
Він дивився на неї  ніби без емоцій тишу перервала Ангеліна-А ти знав, що на тебе запала Віка?.
-Так-лише промовив він-вона гарна, та..-його перервала Ліна-То чого ти прийшов якщо вона тебе цікавить?!-гнівно промовила Ліна.
-Бо ти покликала я не міг відмовити.
Дівчинка глянула на нього так, що той продовжив.
-Ти ж сама сказала.
-Я не казала, то ти…-Вона згадала, що він їй пару хвилин сказав він пророк лише тоді коли переписується.
Вона кивнула й видихнула-А як ти до нас прийшов?-змінила невеличку тему Ангеліна.
Хлопець сперся на лавку й сказав, що він з батьками переїхав і вони вирішили відправити його до дванадцятої школи де Ангеліна вчиться.
Запала тиша.
-А чому ти ні з ким не спілкуєшся в класі?- поцікавився Август й поклав руки на коліна й побачив, що дівчина стала засмучено.
-Я кілька місяців тому перейшла сюди-пояснила вона досі засмученою-Віка зразу мною зацікавилась із своїми подругами почали чіплятись до мене ну…не те, що чіпляються, та мені не приємно.
-Ясно-сказав Август і вигляд був у нього, що він не зрозумів.
-Вони зирять на мене, кілька разів в їдальні робили підніжку, обливали мене гидотою і я мусила два чи три предмети сидіти з тою гидотою, бо не хотіла, щоб мене батьки сварили.
-Зрозумів, та ти немала мені розказувати.
-У тебе були очі ніби ти чекав відповіді чому вони лізуть-пояснила Ангеліна.
-А яка причина того, що вони це роблять?.
-Віка хоче бути королевою всього класу тому слабких принижує, та чомусь вибрала мене- доказала Ангеліна й замітила, що за ними стежать, та ще замітила, що Август першим побачив стеження.
-Хто там?!-гукнув Август туди де відчув стеження.
За деревом вийшла Віка яка була в зеленому костюмі та біноклем.
-То ти пророк-сказала Віка яка підходила до них.
-Ні ти погано почула-пробурмотіла Ангеліна яка схилила голову до низу.
-До речі, то ж мали бути твої подруги стежити а не ти-перепитав Август.
-Я передумала-крутивши своє волосся сказала Віка-А ти Тихоненко, що там пробурмотіла?-Я добре чула вашу розмову тому, що йшла за вами- Тим паче, що я не знущалась із тебе а так дуріла-доказала та й закотила очі, бо бачила, що Ангеліна досі не підняла голови.
-Ти розважаєшся, та чому над мною?-Ангеліна підняла голову й на її очей з’явились сльози.
-Годі!-зупинив хлопець дівчаті звернувся до дівчини-Вік чого ти хочеш?.
-Просто не можна зустріти мого майбутнього хлопця?.
-Я не буду твоїм хлопцем і не мріяв.
-Вік може ти вже підеш?-втрутилась в їхню розмову Ангеліна.
-Замовкни! Не бачиш дорослі розмовляють-гукнула Віка.
-Я ж також доросла а ти…
-Що? Ти ж все говориш батькам коли щось дізнаєшся ти мале дитя.
Ангеліна ще більше спохмурніла тому, що знала, що це правда вона все говорить батькам.
-Все Вік наговорилась-сказав твердо Август і взявши за  Ангелінину руку рушив до озера.