Розділ 1

Ангеліна Тихоненко не мала друзів у новій школі лиш трьох дратівливих дівчат.
-Ну привіт Ангеліно-промовила Вікторія Зірваненко до неї коли та сиділа на лавці. Ангеліна побачила ще її подруг які були сестрами Катю та Олю Паркінси.
-Що таке? Знову познущатись прийшли?-промовила нерозбірливо Ангеліна.
-Чому ти так подумала?-Вікторія поклала руку собі на серце-Я ж не хочу тебе образити лиш хочу подружитись.
-Чесно?-здивувалась та.
-Звичайно, що ні!-сказала Віка й зі сміхом пішла до подруг.
《Ну й не хай іде собі по-дорозі》-подумала собі Ангеліна, та почула дзвінок і пішла в клас не дивлячись на учнів.
По чався урок англійської де вона була відмінницею ну і ще на кількох у роках, та англійську вона любила більше.
-Гаразд учні розгорніть підручники на сторінці сто п'ятдесят сім-сказала вчителька і всі розгорнули на цій сторінці-Ангеліно будь-ласка прочитай домашнє завдання.
Та кивнула і прочитавши все правильно і получила задовільну оцінку.
Після школи удома на неї чекав обід, мама зробила картопляне пюре з морквою та м'ясом.
Дочка побачивши маму яка накривала на стіл і готувала побачила, що вона змучена тато багато працює тому мама все робить.
Софія мама Ангеліни показала дочці жестом щоб та сідала за стіл.
-Як пройшов день?- поцікавилась спокійно мама.
-Добре-відповіла дочка-У мене відмінна оцінка з англійської та астрономії-радісно сказала Ангеліна й з'їла шматок м'яса який був смачним проковтнувши додала-А тато як?.
-Я рада за тебе-промовила мама-Ох тато...працює й працює- Ангелінина мама поклала голову на руку вона знала, що у них проблеми трохи із грошима -А ці дівчата ще чіпляються до тебе?.
Ангеліна не знала, що відповісти не хотіла мати проблеми.
-Ні, вже ні-збрехала дочка й доївши обід пішла до себе в кімнату.
Її кімната була на другому поверсі невеличка. Там було: одне вікно, шафа з дзеркалами, тумба де були її книги в жанрі фентезі-роману і диван який був біля шафи.
Сіла на диван вона заплаканими очима спитала саму себе -Ну чому вони все чіпляються, що я їм зробила? чи це те, що я не багата як Віка?.
На стала середа урок фізкультури Ангеліни були так само гарні оцінки з цього предмета вчитель хвалив лиш п'ятьох дітей: її, Максима, Розу, Діма, Олега.
-Усі ви молодці як завжди-похвалив Віталій Віталійович-А ти, Віко чому не береш із них приклад? Тебе ж можуть вигнати.
Він глянув на стільці на яких сиділи троє дівчат Вікторії малювали нігті.
-Вони цього не зроблять мої батьки заплатять гроші вони все зроблять для мене.
Віталій вдихнув і видихнув-Так я знаю.
-Але ж так не можна-втрутилась в розмову Роза Лук яка була в шортах, кросівках, ліфчику і короткій футболці а її темне волосся було в гульці а очі зеленуваті.
-Нажаль можна її батьки тут популярні і вони найбагатші.
-І ви нічого не зробите?-спиталась Ангеліна.
Вчитель помахав головою давши зрозуміти, що ні.
Гулявши по-дорозі додому Ангеліна побачила на іншій вулиці якогось хлопця якого раніше не бачила він був: у джинсових штанах, футболці, кросівках, світлим волоссям розпатланим було видно, що він займається спортом.
Дівчинка вирішила, що краще піти а, то гляне на неї і почне розпитувати.