Розділ 11. Одруження

Дарина раділа щомиті в своєму житті. Адже вона – борець за щастя, зуміла позбутись хвороб, котрі завдавали неабиякого болю і заважали насолоджуватись життю, досягла  висот в кар'єрі, вибралась зі злиднів, і зрештою, отримала чоловіка, якого шалено кохала і про якого мріяла довгий час.

Але отримавши особисте щастя, ризикнувши кар'єрою, втратила роботу. Чутки про звільнення директора головного відділення провідного банку країни розлетілись в колі банкірів дуже швидко. Тому Дарині почали поступати дзвінки з інших банків з пропозиціями непоганих посад. Але Даша, окрилена попереднім успіхом в Депозиті, а на додаток – радістю в особистому житті, знала собі ціну. І пам'ятала про свою ще одну давню мрію, яку ставила за мету, ще працюючи в Депозиті. Дарина Олегівна – борець по житті, успішна та неабияк амбітна жінка прагнула здійснити переворот у національній банківській системі. Відчувала в собі сили, відчувала в собі знання і досвід. Тому не розмінювалась на звичайні приватні банки, а взяла курс на Національний банк України.

Працюючи в Депозиті, відвідувала різноманітні економічні форуми та конференції, знайома була з багатьма банкірами, але тісні зв'язки завести не встигла, котрі б допомогли їй отримати роботу в НБУ, яка тепер була так необхідна.

Арсеній звісно був щасливий за кохану. Йому подобались її успіхи, натхнення, прагнення до більшого, але перспектива дружини, котра працює його не влаштовувала. Саме так – дружини. Адже хлопець вже давно вирішив, що саме Дарина ідеальна для нього не лише дівчина, а й звісно супутниця по житті. Тепер, коли він переміг у боротьбі з Максимом, прагнув, щоб Даша належала йому не лише серцем, тілом, душею, а й усіма думками. Простіше кажучи, хотів, щоб його дружина займалась лише домашніми справами, оберігаючи сімейний затишок. Даша була здатна на це в силу своєї духовної грамотності та знанням заповідей Божих, але так вона б втратила себе – свою силу, свою успішність, свої цілі. З безмежними амбіціями та високими цілями Дарія точно знала, що сидіти вдома і чекати чоловіка з роботи – це не її сценарій. Арсеній же хотів саме такого перебігу подій. Він – успішний чоловік, власний бізнес якого активно розвивається, був здатен цілковито забезпечити сім'ю всіма матеріальними благами. А тому сенсу працювати своїй дружині не бачив ніякого.

І не встигла Дарина ще й резюме написати, як Арсеній влаштував уже красивий романтичний вечір з освідченням.

Даша стояла, завмерши, перед Арсеном, котрий на одному коліні тримав каблучку в простягненій руці. В її голові пробігали одна за одною думки, як же невчасно. Вона й не сподівалась, що Арсеній запропонує одружитись відразу після остаточного завершення стосунків з Максимом. Вона усвідомлювала, що Арс дуже поспішає. Бо, хоча вони й дружили давно, але разом були зовсім мало. І хоч вона й кохала давно, та навіть припустити думки про заміжжя не могла. Адже відчувала, що їй ще рано, вона ще не встигла пожити для себе і насолодитись дівочим щастям. Бо більше 10-ти років провела в хворобах та депресіях, а отже не жила, а лише існувала. І тепер, коли розпочалось таке веселе та активне життя, хотіла насолодитись ним сповна. Але як же могла відмовити коханому чоловікові, який був для неї ідеалом і до того ж сам її шалено кохав? Арсеній, своїм освідченням, поставив Дашу перед фактом і загнав у глухий кут. Звідки вихід був лише один – сказати "так, я згодна, бо надто тебе кохаю". Що й пролунало з уст Дарини, незбагненно, несвідомо й дещо розгублено.

Зрештою, відмовитись від перспективи побудувати велику кар'єру Даша не змогла. Було дуже багато розмов, суперечок та переконань з Арсенієм. По-різному намагались знайти компроміс у своєму баченні майбутнього подружнього життя. Але, бачивши з яким запалом, натхненням та сяйвом очей Дарина говорить про роботу, Арс розумів, що зробить її нещасною, змусивши забути про кар'єру. Тому був змушений прийняти цей факт і змиритись з дужиною-кар'єристкою. З іншого боку, можливо це й на краще, адже жінки часто втрачають здорове мислення, сидячи вдома і стають надто пильними щодо своїх чоловіків.

Отже...

Дарина стояла в храмі на недільному богослужінні...

Але...

Тепер уже не сама. Поряд з Арсенієм.

Тепер уже не просила за видужання від своїх численних недуг, а подумки вклонялась та прославляла Бога за всі життєво-необхідні блага, котрі подав їй. А особливо за жіноче щастя, котре так спокійно і невимушено стояло поряд. І хоча не хотіла заміж, та все ж була вдячна, адже розуміла, що вже не зовсім юна і біологічний годинник вже прямує до свого зношення. Тому стояла з великою радістю, переповнена абсолютним щастям і задоволенням, що Господь почув усі її молитви і дав навіть більше, аніж просила. Бо, стоячи під час літургії ще півтора роки тому, навіть у мріях не мала стати настільки вродливою, успішною жінкою з великою душею та милосердям, наповнену всіма людськими чеснотами. Про таку потужну кар'єру навіть не думала. А про Арсенія навіть боялась мріяти. Була настільки замкнена та невпевнена в собі, що боялась знайомства з ним. А зараз стоїть поряд зі своїм ідеальним чоловіком і не може осягнути розумом повноти свого щастя, за яке сповна завдячує Божому милосердю. І хоча попереду ще довгий шлях до втілення амбітних цілей, та це уже шлях добра та світла, радості та щастя, веселощів та позитиву.

Кінець 2ї частини.  Третя частина зараз в процесі роботи. В ній йтиметься про подружнє життя, велику родину, грандіозну кар'єру та шалений успіх попри перешкоди, зради та підступи долі. І питання - чи зможе Дарина таки досягнути найзаповітнішої мрії про реформу банківської системи країни? Яким чином йтиме до своєї мети? Чи вистачить їй сил та часу?