Розділ 7. Дежав’ю (Фантастичний вечір)

Даша дослухалась до порад Поліни. До вечора, на який заплановане побачення з Арсеном мала  трохи часу, тому пройшлась крамницями, купила нову сукню, заїхала в студію краси на макіяж та зачіску. Тож увечері мала чарівний, бездоганний та неперевершений вигляд.

Арсеній часто згадував той приємний вечір з Дариною на набережній, коли вперше вона звернула його увагу до себе, як до вродливої дівчини. Згадував і мріяв повторити той вечір. Тому без вагань запропонував повечеряти в тому ж ресторанчику з квітучою літною терасою. Даша не припиняла закохувати його все більше і більше. Не припиняла бути такою ж сонцесяйною, ба більше – ставала з кожним днем ще вродливішою, не зупиняючись на шляху власного самовдосконалення. До того ж, Арсен розкривав її вроду дедалі більше, додаючи очам блиску, а душі – відчуття захищеності, спокою, любові.

- Дежавю, – промовила Даринка, насолоджуючись сутінками улюбленого Хрещатика. - Все, як майже 2 роки тому, все той же теплий вечір, та ж тераса, центр міста і ти навпроти мене, твоя радісна та невгамовна посмішка. Ти навмисне сьогодні обрав цей ресторан?

- Не вистачає лише одного... – зробив паузу Арсен.

- Усе ідентично. Навіть наша, як завжди, жартівлива розмова, – зауважила дівчина, а у відповідь лише побачила, як коханий попросив рахунок. Хотіла сказати, що вона ще не доїла, але раптом зазирнула у хитрі очі Арсенія і зрозуміла, що він щось замислив.

"Невже ми зараз поїдемо на Поштову?" – міркувала Даша. "Та ні. По-перше Арс, давно забув той вечір, а по-друге він не настільки романтик. Чи можливо я його погано знаю? Начебто – ні. Ми настільки були близькими друзями, що він ділився зі мною усім. До того ж і Аня про нього розповідала не мало. Я встигла добре його розпізнати". Мучилась в здогадках Дарина, подумки ставила запитання і тут же на них сама відповідала.

Арсеній не сказав більше жодного слова. Мовчки взяв кохану за руку, посадив у автомобіль і поїхав. Зупинився лише на Поштовій площі. Тож, коли паркувався, Даша  не стримала свого подиву. Вийшовши з авто, вона здивовано вигукнула:

- Арс! Невже, ти пам'ятаєш? Я думала, що знаю про тебе все, але й гадки не мала, що ти такий романтик!

- Все вірно. Я ніколи таким не був. Це ти зі мною зробила, магічно зачарувавши своєю вродою і шармом, – відповів хлопець, підходячи до Дарини.

Він взяв її за руку і замерехтіло їхнє неземне кохання вогниками вечірньої набережної.

Обоє не тямили себе від щастя. Обоє були сповнені великими почуттями. Жили в унісон, дихали в унісон, мріяли в унісон.

Безмежне щастя взяло тайм-аут, коли зателефонувала Оля, порушивши спокій пізнім дзвінком. Вона саме везла п'яного Максима додому.

- Максим Андрійович міцно спить біля мене в таксі, – почала свою промову Ольга. - Під кінець робочого дня, я завітала до нього з розмовою, як ми й домовлялись, і довелось його втішати за вечерею в ресторані, куди він потягнув мене. В такому стані розпачу його ще ніхто, ніколи не бачив. Але скажу коротко – Даша, він має намір повернути тебе. Як я не старалась переконати його і заспокоїти, та все даремно. Звісно, я його надалі не залишу на одинці з бідою, постараюсь завтра ще з ним поговорити, але... Щось мені підказує, що всі мої зусилля – це лише марна витрата часу.

Після слів Ольги, Дашулька знову засмутилась і навіть вся її внутрішня сила не стримала гірких сліз. Арсеній же заспокоював кохану: тепло пригортав до себе, ніжно цілував, пестив її волосся, руки... А потім сказав:

- Навіть, якщо й весь світ стане проти нас, я тебе не покину. Дашулька, я міцно тебе кохаю, ти мій найцінніший скарб, дорогоцінна знахідка, сенс життя. Ти дала мені крила, на яких я здатен злетіти високо, і навіть, якщо доведеться, я понесу тебе на цих крилах далеко-далеко звідси, де нас ніхто не знайде і не завадить нашому щастю.

Після цих слів Даринка заспокоїлась, довірилась коханому і збагнула, що не варто боятись Максима – якщо він не дасть їй спокою в Києві, вона поїде з Арсенієм туди, де зможе спокійно насолоджуватись своїм щастям. А з іншого боку – вона ж сильна жінка і зможе вступити в боротьбу з Максимом. Тому витерла сльози, зібрала всі свої сили, поглянула в блакитні та глибокі очі Арсенія і поринула в світ солодких почуттів.