Розділ 6. Спроба позбутись кайдан

Вранці наступного дня Даша прокинулась зі змішаними почуттями – наче все було гаразд, але поки що не зовсім – чогось не вистачало... Не вистачало саме прощальної розмови з Максимом, який від учора на прохання Даші, а потім Олі не телефонував.

Настрій у Даринки трохи покращився. Коли вона знайшла конкретні докази проти Макса, то могла вже трохи заспокоїтись. Тож підвелась з ліжка, не поспішаючи нікуди, адже почалась відпустка, випила кави, привела себе до ладу після вчорашньої веселої вечірки з подругами і поїхала спершу до Арсенія. Розповіла всі приємні та неприємні події учорашнього дня. Коханий пожалів, пригорнув до себе, запевнив, що тепер все буде гаразд. І в ту мить Даша відчула щось неймовірно приємне, радісне та незнайоме. То було палке відчуття взаємного великого кохання. Вона підвела голову, глянула у вічі Арсенію, а у відповідь відчула гарячий поцілунок на своїх вустах. Який же він був солодкий! Ніхто, ніколи її так не цілував. Це незбагненне відчуття поцілунку враз перевернуло все нутро і додало душі великої радості. Думки в голові сплутались – тепер лише він, він єдиний став головним сенсом її життя.

Як Даша, так і Арсен були сповнені кохання. Очі заближчали ще більше в обох. Це нереальне щастя бути поряд. Уже не хотіли відпускати одне одного, уже не могли один без одного...

Все ж робочий день лише почався. У Даші тепер було багато вільного часу, а ось на Арсена чекала ціла купа справ. Тож Даринка поїхала в офіс Депозит банку.

Дарина Олегівна швидко і рішуче крокувала офісними коридорами. Її волосся розвіювалось від швидкості ходьби, а подол розстібнутого кардигану злегка підіймався, розлітаючись в різні боки. Прямувала впевнено, не озираючись і не звертаючи увагу на дрібниці. На меті було лише одне – рішуча та прощальна розмова з Максимом, а у руках – флешка з доказами проти нього. Ані на мить не спинившись, так само швидко і безцеремонно увірвалась в кабінет Максима Андрійовича. Навіть не звернула увагу на секретарку в приймальній, яка побігла вслід, та Даша поспіхом грюкнула дверима перед нею. Не збавляючи темпу, сповнена рішучості попрямувала до столу, за яким сидів Максим і мовчки поклала флешку на його стіл.

Даша не встигла промовити ані слова, як Максим, все зрозумівши, підбіг до неї, впав навколішки, обійняв і почав благати пробачити йому. Говорив дуже щиро, а на очах з'явилась сльоза, яка покотилась додолу правою щокою.

Коли Даринка бачила щирість людей, то враз проникалась бідою тієї людини і відчувала велику повагу, адже дуже цінувала людяність, порядність, чесність, доброту,  усі правильні й праведні якості людей.

Тож зараз, коли заглянула у вічі Максиму і побачила там щире каяття, враз розтанула її злість, розвіялась кудись, її не стало більше. Натомість дівчина відчула, що саме такого розкаяння потребувала її душа, аби простити те, що накоїв Максим. Не стала просити чоловіка підійнятись з колін, а спустилась до нього навколішки і тепер вже могла щиро сказати, що все прощає... Але продовжувати безглузді стосунки з почуттями в один бік не буде, не зможе...

Максим не припиняв благати, обіцяв, що все буде по-іншому, обіцяв красивий відпочинок, подарунки, зірки з неба. Але не це було потрібне Дарині. Вона слухала Максима, а думками згадувала вранішній поцілунок Арсенія. Зрештою, підвелась з колін, поглянула ще раз на Максима і з жалем, щиро промовила:

- Пробач мені... Пробач, що мимоволі завдала тобі стільки болю, страждань, які змусили тебе накоїти стільки лиха. Я припустилась помилки... Великої помилки, коли дозволила себе кохати. Наші стосунки з самого початку були великою моєю помилкою. Я лише хотіла бути коханою, кохати сама, створити сім'ю, будувати своє майбутнє, наївно гадаючи, що зможу побороти свої почуття до Арсена, що зможу жити без нього. Через це і поплатилася. Змусила тебе страждати, потім завдати мені страждань, якими Господь наказав мене.

Даша присіла на крісло, що стояло поруч, обперлась на стіл, закрила рукою очі й заплакала.

- Кохана припини, – вмить Максим опинився поряд і обійняв, сказавши: - Ти геть ні в чому не винна. Адже попередила мене відразу, що кохаєш іншого. Це я наївний дурень, вірив, що зможу своїм коханням достукатись до твого серця. Думав, коли буду завжди поруч, то ти зможеш відпустити попередні почуття і покохати мене. Направду, я ще й зараз на це сподіваюсь. Благаю, подумай. Я дам тобі час. Тільки не кидай мене. Не йди до нього. Я не зможу без тебе. Без тебе мені немає життя.

- Макс, ну що ти таке кажеш?  Мине час і ти забудеш мене. Покохаєш іншу, яка зробить тебе по-справжньому щасливим, дасть все, чого я дати так і не змогла.

- Ні... Ні... Ти зможеш, ти подумаєш, ти заспокоїшся, ти згадаєш все, що між нами було, ти збагнеш, що з тим самозакоханим і пихатим блазнем ти не будеш щаслива. А я, тим часом, чекатиму... Чекатиму тебе єдину. Кохатиму й чекатиму.

Даша звільнилась з обійм, витерла сльози, встала і промовила:

- Не чекай. Я не повернусь. Я давно вже зрозуміла, що моє серце на все життя належить лише одному чоловікові – це Арсен. Прощавай, зрозумій і пробач, якщо зможеш.

З цими словами жалю та прощання Даринка розвернулась і повільно, намагаючись оговтатись, пішла. Тепер ішла спокійно й тихо, аби не привертати увагу колег. Діставшись до свого автомобіля, зрозуміла, що більше не може стримувати сльози жалю за тим, що так вийшло в її житті. Справді прагнула побудувати успішну кар'єру, стати великодушною людиною, допомагати іншим людям, будувати особисте щастя з перспективою на сім'ю, а натомість свідомо втрапила в таку пастку. Пастку власних почуттів. Враз збагнула, що вдячна Арсенію за все. Адже саме після знайомства з ним, її життя почало змінюватись на краще. Вона зуміла підвестись з колін хвороби, вибратись з ями бідності, стати успішною, незалежною жінкою. Але саме почуття до нього й погубили її. Не дозволили стати щасливою в особистому житті. Натомість вщент зруйнували її особисте щастя з Максимом, за яке вона так вперто боролась багато часу, намагаючись примусити своє  серце замовчати, забути невзаємне кохання. І коли вже майже у неї все вийшло – успішна робота, хороший чоловік, який її обожнює і за якого вже ось-ось вийде заміж... Арсеній прокинувся і знову з'явився в її житті та ще й так нав'язливо, надокучливо. Змусив серце знову палати почуттями до нього. Ні. Не до іншого. А саме до нього.