Розділ 5. Пастка

За Дарією велось спостереження і прослуховування її телефонних розмов цілодобово. Якби вона лише знала про це. Страшно уявити, що відчувала б. Була з чоловіком, який так підло її обманює. Якби знала, то одразу покинула б з величезним вибухом люті не лише його, навіть улюблену роботу б не пожаліла.

Таким чином утрапила уже навіть не в заплутане павутиння, а в золоту клітку, до якої підпускали лише обраних. Арсеній же потрапив у немилість, тому в цій клітці йому місця не було.

Не встиг ще настати вихідний, коли Даша планувала поїхати до друзів у Пущу-Водицю, як уже наступного дня отримала дивного електронного листа під назвою «читати лише вдома». Хоча то було не легко, та Арсеній, будучи великим фахівцем у комп'ютерному просторі, знав, як зашифровано надіслати листа адресату так, щоб його ніхто не зміг відстежити. На щастя Даша в той день перевіряла пошту вдома, тому жодні камери спостереження не могли зафіксувати факт розсекречення шпигунства. У листі було застережено Даринку від Максимових дій. Арсен розповів геть усе про цілковите слідство за нею не лише в реальному житті, а й у електронному світі. Прочитавши лист, Даша одразу видалила, аби ніхто ненароком не дізнався, що вона в курсі нещастя, яке з нею відбулось.

Знала, що Максим буде заперечувати факт спостереження, якщо просто поговорить з ним, тому мовчала, не сказала жодного слова. Натомість думала, як вивести його на чисту воду. Як знайти докази його провини, бо тоді уже точно матиме беззаперечні підстави піти від нього і бути з коханим хлопцем.

Дарина Олегівна сиділа в кріслі у своєму кабінеті на одинці з власними роздумами. І коли подумала, що існує реальна можливість бути поруч з Арсеном, якого дуже кохала уже більше року, то почала мріяти, подумки обіймати його, відчувати його тепло, ласку його рук. І ці думки були такими приємними, що очі засяяли ще більше, а на устах з'явилась мила посмішка. З цього стану її миттю вивів хтось із колег, зайшовши до кабінету з робочими питаннями.

Того вечора Даша не пішла на заплановану конференцію, а також відмовила в побаченні Максиму, сказавши, що почувається дуже втомленою і хоче побути сама. На правду почувалась погано, розгублено, не знаючи, як вибратись із лап Максима, котрий будучи одержимий коханням, перетворювався в лютого хижака. Знала, що за нею пильно стежать, тому поїхала додому, де не мала можливості бодай щось зробити, але мала можливість подумати. Зрештою не існує поки таких методів, котрі могли б відстежити думки людини. Сумувала, плакала, на одинці зі своєю бідою. За останній рік стала такою сильною і вольовою жінкою, що здавалось жодні неприємності не могли зламати її –  успішного керівника найбільшого відділення провідного банку країни, знану в певних колах розробницю найефективніших на сьогоднішній день банківських продуктів, зрештою надто вродливу яскраву жінку, котра могла з першого погляду зачарувати будь-якого чоловіка. Та на жаль, трапляються в житті обставини, котрі можуть завдати болю навіть найсильнішій людині.

Добре осмисливши своє становище, Даринка знала, що мусить знайти докази шпигунства за нею і навіть уже придумала, яким чином вона це зробить.

 Дарині просто був необхідний мобільний зв'язок, тому вона взяла свій старий телефон, котрим не користувалась уже півтора року, вимкнула там Інтернет. На роботі таємно попросила секретарку купити їй нову сім-карту і принести загорненою в конверт разом з ранковою поштою, оскільки знала, що у відділенні повсюди камери. Цей конверт розпакувала в машині. І телефоном могла користуватись лише там, де її точно ніхто б не зміг помітити.

Спеціально їхала на роботу маленькими вуличками, де мало машин, щоб дізнатись, яке авто у неї на хвості. Вистежила, це був старенький сірий Ланос, котрий нічим не привертав увагу водіїв. Та й їхали за нею з обережністю, на відстані. Почала знімати відео, де на одній вулиці цей ланос позаду неї, на іншій, і так на усіх, аж до самої роботи. А біля банку це ж авто припаркувалось неподалік.

Те, що за нею стежать на дорозі ще не доводило, що це роблять люди Максима.

Дарина Олегівна сиділа в своєму кабінеті. Підняла усі папки по клієнтах відділення і шукала серед них детективів чи детективні агентства, котрі змогли б простежити за Максом і знайти докази його зв'язку із шпигунами або ж працівників зв'язку, котрі могли б прослухати його телефон. Витративши на це пів дня, на жаль, таких не знайшла. Знала, що Арсен у своїй хоча й ІТ-компанії, але знайшов би спосіб  прослухати телефон Макса, та не мала з ним зв'язку, бо і його телефон прослуховувався. Поїхати до Арса або до першого ліпшого детектива особисто не могла, бо за нею стежили. Тому попросила Макса пообідати самому, а їй дати можливість за обідом поспілкуватись з кращою подругою Поліною, яку через контроль свого обранця давно не бачила. На прямі та щирі прохання коханої Максим ніколи не відмовляв, бо робив усе заради її щастя.

Пошепки розповіла Полі геть усе, що знала про своє вкрай заплутане становище і попросила поїхати до Арсена, аби передати йому новий таємний номер телефону з проханням і собі такий придбати для зв'язку. Бо хотіла попросити про допомогу, адже знала, що він зможе визволити її з пастки.

Після роботи Поліна зробила все про що попросила подруга. Тож невдовзі Даринка почула ніжний голос свого коханого, який зізнався, що дуже скучив за нею. Даша у відповідь теж зізналась скільки пережила за час поки не знала, що відбувається і встигла дуже скучити, як за Арсеном, так і за Анею. Повідомила, що дуже страждає через таку витівку Максима і не пробачить йому такого, але потрібні беззаперечні докази його провини, а найкращий спосіб їх здобути – це прослуховування його телефонних розмов.