Розділ 4. Популярність серед банкірів

На різноманітних тренінгах та чергових конференціях Дарина дізналась та навчилась багатьом не лише існуючим методам роботи в банківській мережі, а також і новим, які запроваджувала у своєму відділенні. Деякі виявлялись ефективним,  деякі менш ефективними, інші зовсім невигідними, але попри все молода керівниця розвивала своє відділення, не лише втримавши його першу позицію серед інших відділень мережі Депозиту, а й значно піднявши її. Кожного місяця відділення примножувало свої доходи, а відтак отримувало грошові бонуси, а Дарина Олегівна, як керівник, отримувала серйозні премії. Саме за таких обставин вона почувалась не лише на своєму місці, а й з упевненістю відчувала, що досягла того успіху, про який мріяла. Залишилось ще трохи часу набратись досвіду, для того, аби бути спроможною отримати хорошу посаду в Нацбанку країни.

Даша їхала у своїй автівці надзвичайно щасливою після ще одного успішного робочого дня і відчувала неабияке вдоволення, що провела кілька успішних перемовин, підписала вигідний договір з новим клієнтом, відділення здійснило багато видач у цей день, підраховані цифри по доходах її відділення вражали своєю тенденцією до зростання. Загалом, їй, як очільниці, було чому радіти, адже прибутковість відділення – це не що інше, як показник грамотного управління ним та правильної організації роботи персоналу, що прямо вказувало на ефективну працю керівника. Окрилена своїми успіхами Дарина Олегівна навіть припустити не могла, що дорогою за нею ведеться спостереження. Максим не зміг в той день поїхати з Дариною на конференцію, тому й наказав своїм людям стежити за коханою, звітуючи про кожен її крок.

Дана конференція не була звичайною, де розбирали лише банальне питання нинішнього становища банківської системи країни. На порядку денному стояло питання майбутнього всієї держави, мали обговорити напрямки, котрими найоптимальніше рухатись. Тож на  цей захід зібралось чимале число керівників банків, як великих, так і дрібних, а також були і представники Нацбанку.

Дарина Олегівна була не єдиним представником банку Депозит. На конференції були присутні й інші її колеги-керівники відділень мережі, а також і її хороший друг та колишній колега Вадим, який успішно очолював відділ розвитку. Саме він повідомив, що продукція, яку вона розробляла, користується великим попитом і приносить серйозні доходи. Саме Даринині нові банківські продукти почали витісняти старі, менш вигідні та прибуткові. Навіть конкуренти уже почали випускати у себе подібні продукти, пильно стежачи за розвитком Депозиту. Колеги-розробники з інших банків почали дедалі частіше запитувати, хто автор таких нововведень. Тож чутки про Дарину Олегівну і її продукцію поповзли по банках міста.

Така масштабна конференція дала змогу очільникам інших банків, котрі уже зібрали необхідну інформацію, про жінку з великим потенціалом у сфері розробок банківських продуктів, познайомитись особисто. Саме один з керівників провідного банку, який давно конкурував з Депозитом, підійшов до Дарини не лише з похвалою і враженнями від її роботи, а й з пропозицією очолити відділ розвитку в його банку за вельми достойну винагороду, котра дорівнювала теперішній зарплатні Даші помноженій на два. Дарина Олегівна звісно була зацікавлена у примноженні своїх невеликих доходів, але відмовилась, так само, як і раніше в Депозиті, коли їй уже пропонували керувати відділом розробок. За час керівництва центральним відділенням Дарія так пройнялася та захопилася управлінням банком, що розробки їй стали уже нецікавими.

Конференція також дала можливість Дарині Олегівні познайомитись та заявити про себе ще декільком банкірам міста. З якими пізніше зустрічалась й на інших заходах щодо банківської справи.

Давно не бачившись з Вадимом, з котрим раніше так тісно працювали, і котрий навчив Дарину усім тонкощам у сфері розробок, після конференції вирішили повечеряти разом і обговорити не лише свої враження та думки з приводу почутого на конференції, а й поспілкуватись, як колишні колеги. Тем для розмов було дійсно багато. Дарина цікавилась подіями у відділі розвитку і як Вадим справляється з його управлінням, а він, у свою чергу – її управлінням в центральному відділенні.

Сиділи з Вадимом в ресторані й саме очікували свого замовлення. В ту мить зателефонував Максим. Даша спіймала себе на думці – на диво він уже кілька годин її не турбував,  що останнім часом було не характерно для нього. Макс умів подзвонити у самий не підходящий момент. Вона не знала, що йому було відомо, як минула конференція, з ким вона спілкувалась і де знаходиться зараз. Саме тому, Максим зателефонував, оскільки дізнався, що вона вечеряє з іншим чоловіком і ревнощі пробрали його. Традиційно вдавав, що нічого не знає під час розмови з коханою, яка невимушено, щиро відразу повідомила, що вона з Вадимом і запросила приєднатись до них. Пройнятий ревнощами Макс, кинув усі справи і помчав забирати кохану від іншого чоловіка. Хоч і розумів, що зустріч ця дружня і Даша має право спілкуватись з колегами, до того ж і сам Вадим одружений, ніколи не залицявся до неї, та все одно Максим ревнував. Настільки кохав і боявся втратити, що ревнував до кожного чоловіка. Навіть єдина думка, до на неї дивиться посторонній чоловік Максима дратувала несамовито. Мабуть, це і було початковою стадією одержимості, хоча... (можливо уже не початковою).

Максим Андрійович не ревнував і не контролював би так кохану, якби її серце належало лише йому. Визнавав, що розумом вона з ним, а серцем... Цей клятий Арсен. Краще його б не було в їхньому житті. Максим мусив боротись за кохану. Віддати її самовпевненому красунчику не міг. Поставив мету, будь-що перемогти його.