Розділ 2. Кар'єрне зростання

Згодом антикорупційний відділ банку зловив на фінансовому шахрайстві керівника відділу розвитку Ігоря Володимировича. Справа була дуже гучна. Працівники відділу щодня були в напруженні й невизначеності, що ж буде далі, хоча кожен таємно уже давно здогадувався про нечисті справи свого керівника, а надто Дарина. Максим, як один з основних керівників банку, лютував і сердився на кохану, чому не повідомила про несумлінну працю свого керівника, але Даша пояснила, що не могла сказати про те, в чому не була впевненою і не хотіла неправдиво свідчити на людину.

Лють Макса скоро минула. Він бачив, як кохана любить свою роботу, знав її відданість улюбленій справі, як і знав її чесність, щирість, порядність. Вважав, що кращого керівника відділу розвитку не знайти. Обговорив це питання з Дариною, котра відразу відмовилась, адже за правилами посаду керівника відділу повинен посісти старший менеджер з розвитку, тобто Вадим. А призначення Даші на цю посаду було б нечесним. Максим довго вмовляв Дарію, і як співробітницю, і як кохану дівчину, але вона не погодилась. Керівнику довелось все ж ризикнути і висунути її кандидатуру на черговому засіданні директорів. Перемовини тривали недовго. Усі керівники розуміли, що Дарина Олегівна –  найкраще підходить на посаду очільника відділу розвитку, тому її призначення було схвалено одноголосно.

Дізнавшись про це, Даша лютувала. Казала, що так несправедливо. Наполегливо, неодноразово просила Максима Андрійовича відкликати її призначення. Але нічого не вийшло. Зрештою написала заяву, що категорично відмовляється очолити відділ і вказала причину – по праву посада належить Вадиму.

Наступного дня на позачергову нараду директорів було запрошено Дарину. Вона з'явилась туди, але не, як очільник відділу розвитку, а як звичайний менеджер, де довелось виступати з відмовою від посади на користь Вадима. Цього разу нарада тривала довго. Директори з Дариною Олегівною довго домовлялись і зрештою дійшли консенсусу. Вадима призначили керівником відділу, а Дарину не просто старшим менеджером, а його заступником, тобто правою рукою. Такої посади в банку ніколи не було, її створили спеціально для Даші, яка надзвичайно раділа цій перемозі, бо досягла свого – домоглася справедливості.

У подальшому Дарія хоч і мала право втручатись у справи управління відділом, але не робила цього, допомагала Вадиму лише, коли в цьому була необхідність. Звісно кар'єрного зростання хотілось, але ще більше хотілось не сидіти на одному місці, а здобувати новий досвід, бо мріяла про роботу в Національному банку України, щоб керувати всією банківською системою.

Даша мало не щодня бувала в головному відділенні банку, яке було розташоване поблизу офісу. Знала там усіх, бо не лише колись трохи там працювала, а ще й керувала процесом тестування нових продуктів, котрі завдяки її ідеям та натхненній праці активно запроваджувались.

Одного разу дізналась, що керівника цього відділення переводять в офіс. Одразу зрозуміла, що це її шанс отримати досвід у керуванні банківським відділенням, який був так необхідний для досягнення мрії про роботу в НБУ. Просила Максима Андрійовича по можливості посприяти на раді директорів. Максу не подобалась ця ідея коханої, але він готовий був для неї не лише посаду здобути, а й усі зірки з неба здійняти. Оскільки досвіду в керуванні банківським відділенням Даша не мала її кандидатуру неохоче розглядали, до того ж не хотіли втрачати її, як дуже хорошого фахівця в сфері розробок. Але, коли Максим Андрійович акцентував увагу на людських якостях Дарини Олегівни, а саме на чесності, то рішення про затвердження її кандидатури було прийнято більшістю голосів. Адже в центральному відділенні, як ніде інде був потрібний чесний та справедливий очільник.

Таким чином, Дарина Олегівна стала керівницею центрального відділення одного з найбільших банків країни. Керувати справами банку було дуже непросто. Даші довелось багато читати, вивчати, консультуватись з іншими колегами-керівниками інших відділень, багато допомагав Максим. І вже в перші тижні на посаді, зрозуміла, що не дарма Господь послав їй Макса, бо якби не його підтримка,  сама Даша б не впоралася. Як виявилось розробляти нові продукти і впроваджувати їх набагато легше, аніж розумітись у всіх банківських операціях.

За що Дарина б не бралася усе в неї виходило з великим успіхом. Згадувала, як ще лише рік тому була у важкому хворобливому стані, усе з рук падало, нічого не виходило, люди не розуміли її. А зараз – це якась неймовірна казка: мати здоров'я, могти працювати, мати ясну голову без болю, мати позитивне мислення, вміти радісно проводити перемовини, вирішувати спірні юридичні питання банку. Тож почувалася щасливою людиною і йшла вперед лише з позитивом.

Для того, аби розвивати свій талант управління банком та весь час бути в курсі банківських новацій і добре розумітись в уже існуючих, Дарина Олегівна не лише читала книги по банківській справі, а й записалась на спеціальні курси та тренінги, відвідувала також конференції успішних банкірів. Таким чином була дуже зайнятою – одного дня у неї курси, наступного – тренінг, затим – спортзал, спа-процедури, потім – конференція, а ще потрібно обновити гардероб, зачіску, колір волосся, манікюр і т. д. Приїздила додому і, коли ще мала трохи сил, читала книги, намагаючись вникнути у всі тонкощі роботи в банку. Ледь знаходила час для Максима, котрий терпеливо чекав, коли кохана нарешті насолодиться грою в успішну, ділову та незалежну жінку і втратить інтерес до своєї нової роботи. Та Даша не зупинялась і раділа кожному дню. Була успішною, коханою, щасливою. Про Арсена згадувала вже дуже рідко саме через свою зайнятість і постійну активність.

Відповідно у Дарини значно виросла заробітна плата. Як керівник центрального банківського відділення вона отримувала високу зарплатню. Вже дуже скоро купила власний автомобіль, почала робити ремонт у своїй квартирі, де впродовж уже 15-ти років нічого не змінювалось. Згодом почала значну частину грошей висилати батькам на завершення ремонту в їхньому будинку. Раділа і насолоджувалась життю, бо досягла за короткий час уже чималих вершин. Знала, що в багатьох моментах завдячує Максу, котрий врятував її не лише від болючого кохання, але й допоміг з новою посадою та успіхами там.