Розділ 1. Особисте щастя

На корпоративі Депозит банку від неймовірно розкішної красуні неможливо було відвести погляд. Що власне й не намагався зробити 36-тирічний Максим Андрійович, один з основних акціонерів банку Депозит та його співзасновник, який щойно розлучився з дружиною після 7 років нещасливого шлюбу. Дружина спершу не могла завагітніти,  довго лікувались обоє та все марно. Нескінченні спроби та різні способи стати батьками не дали результату. Зрештою обоє втомились. Втомились від постійної боротьби, від невдалих спроб, від розчарування. Врешті решт втомились просто одне від одного. Останній рік прожили в холоді одне до одного. Звісно неправильне рішення прийняли, адже випробування долі потрібно терпеливо долати, а не тікати від них, та все таки розлучились.

Максим Андрійович сидів за барною стійкою, зачарований вродою, блискучими очима, яскравою посмішкою, витонченістю та елегантністю дівчини, що стояла за 4 метри від нього та мило спілкувалась у компанії. Сидів, пильно стежив за поведінкою, рухами. Близько 15 хвилин. Поки не зрозумів, що ніколи ще не був так вражений вродою жінки. Зрештою, покликав одного з адміністраторів офісу й розпитав, хто та дівчина, якої на попередніх корпоративах не бачив ніколи. Був вкрай здивований, що це Дарина Олегівна – автор усіх останніх, випущених банком, продуктів, які успішно продавались та приносили непоганий дохід. Чув про цю дівчину багато, але не знав, що до такого таланту додана ще й фантастична краса. Знав багатьох успішних жінок, але Дарина вразила його до глибини душі. Щось було в ній надто особливе. І це стало загадкою, яку хотілось розгадати.

Даша спілкувалась зі своєю новою подругою з фінансового відділу Поліною та колегами-економістами. Деяких з них Максим Андрійович знав, тому й вирішив – годі сидіти. Чоловік і в принципі був надто активним і не звик сидіти, склавши руки, завжди йшов до своєї мети, завзято вирішував усі свої питання. Підійшов до компанії, котра мило сміялася над дотепними жартами нової колеги Дарини, і промовив:

- Приношу вибачення, шановні колеги. Та я не зміг стриматися і підійшов  висловити своє захоплення неймовірним талантом нашої нової співробітниці до розробок банківських продуктів, які почали набирати обертів і приносять дедалі  більше користі для нашої спільної праці. Дарино Олегівно, ви просто віртуоз своєї справи. На правду, вражений розумом, талантом, працьовитістю. Багато чув про вас, та жодного разу не мав можливості бачити вас, сьогодні вперше. Неймовірно, але ви ще й надзвичайно вродлива. Ось правду кажуть – талановита людина є талановитою у всьому, – під час останньої фрази керівник,посміхнувшись, звернувся до всіх у колі розмови людей.

- Ну, звикайте, Максиме Андрійовичу. Ви цю талановиту красуню бачитимете на роботі тепер часто, – пожартував один із економістів і додав, помітивши деяку зніяковілість Даші: - Дарино Олегівно, знайомтесь – це наш вельмиповажний співзасновник банку і керівник мережі по всій країні.

- Нічого дивного немає, Максиме Андрійовичу, в тому, що ви не встигли познайомитись, адже ви часто перебуваєте з перевірками у відрядженнях і Даша в принципі також, тільки вона їздить по місту, а ви по всій країні. Тому обоє в офісі буваєте мало, – пояснив інший економіст.

На це пояснення керівник лише схвально кивнув головою. У розмові нарешті настала тиша, тому Даша мала можливість відповісти:

- Рада знайомству, Максиме Андрійовичу. І щаслива бути корисною для вашого банку. Обіцяю, надалі ще більше нових ідей для модернізації банківської системи, якої, на мою думку, уже давно потребують усі банки в країні.

І далі у колі співрозмовників зав'язалась розмова про банківську систему в Україні, про інші банки-конкуренти, трохи зачепили політику, трохи поговорили про їхній банк і робочі справи. Аж допоки Поліні не набридла розмова про роботу по-перше, а по-друге – вона помітила, які палкі та зацікавлені погляди кидає Максим на її подругу. Дівчина подумки зробила висновок, що з цим потрібно щось робити, тому й втрутилась у розмову:

- Колеги, щось мені так захотілось чогось солоденького, а ходімо поїмо?

- Поліно, солоденького, в ночі? Ти геть не піклуєшся про свою струнку фігуру, – жартома, зауважила Дарина.

- Даша, натяк зрозуміла. Завтра сідаю на дієту. А сьогодні все таки дозволю собі  солоденького, – так само жартівливо відповіла Поліна і пішла, а до неї приєдналися й інші колеги.

Тож, Дарина й Максим залишились удвох і продовжили перервану розмову про роботу, про банки, про модернізацію. В якусь мить, коли Даша говорила, Максим Андрійович зловив себе на думці, що ця дівчина вражає його дедалі більше своїм розумом, манерами, поведінкою, добротою, життєрадісністю і надзвичайно  красивими, блискучими та глибокими синіми очима.

Струнка, синьоока білявка, розумна, талановита, успішна з великим майбутнім – хіба ж не мрія кожного чоловіка? Мабуть мрія багатьох чоловіків, в тому числі й Максима. Чого не скажеш про Арсенія, який добре розумів усю велич переваг та чеснот Дарини, але в той же час боявся їх.

У розмові з Максимом Андрійовичем, Дарина не відчувала жодного дискомфорту чи натягнутості. Нові теми одна за одною автоматично з'являлися і не було потреби вигадувати їх самій. Відчувала доброзичливе та схвальне ставлення керівника, тому й розмовляла ніби з давно знайомою людиною. Окрім цього, й сама помітила зацікавлені погляди чоловіка прямо у вічі й трохи ніяковіла від цього. Але розуміла, що саме цей чоловік її чимось чіпляє. Такого не відчувала ні з ким іншим, окрім коханого Арсена. І раптом відчула з Максимом. Зловила себе на думці, що чоловік досвідчений, успішний, сильний, розумний і навіть красивий – струнке підтягнуте тіло, широкі мужні плечі, пряма осанка; на ньому дорогий, підібраний зі смаком, синій костюм і яскраво-біла сорочка, бордова краватка; волосся чорняве охайно  укладене на бік в модній стрижці; карі очі, в котрих була помітна сила, мужність і доброта водночас. Усі ці принади вразили Дарину. Вона зрозуміла, що саме такий чоловік їй подобається. До цього мала багато прихильників, які прагнули захопити її серце, але ніхто, окрім Арсена, не подобався. А з Максимом відчуває щось дивне. Якийсь енергетичний потяг і симпатію. Хоча кохання до Арсенія спокою не дає і час від часу нагадує про себе. Коли дивиться в красиві очі Максима, то порівнює їх з Арсеновими. Розуміла, що ці два чоловіки зовсім різні. Блискучі блакитні очі й лагідний погляд Арсенія забути неможливо, як і не можна порівняти з темними очима та мужнім поглядом Максима. Незважаючи на ці усвідомлення, бажання порівнювати не покидало, тоді й прийшло розуміння, що кохання до Арсенія не дозволить бути з іншим чоловіком, навіть, якщо він і подобається. А ще, було розуміння того, що вона повинна триматись сильною, тому й має примусити своє серце забути несамовите та безглузде, невзаємне кохання, викинути ці недоречні та непотрібні думки про Арсенія із голови й почати жити по-новому.