Розділ 15. Жити по-новому

За тиждень повенен відбутись корпоратив на честь 20-ї річниці успішної роботи банку Депозит. Дарина знала, що повинна там сяяти, як ніколи раніше, адже збереться там вся еліта банку: працівники офісу на чолі з керівництвом та акціонерами, працівники центрального відділення і директори усіх відділень міста. Тож готувалось неймовірного масштабу свято, приблизно на 200 чоловік, оскільки працівників лише в офісі було дуже багато.
Дарина Олегівна була знайома майже з усіма, адже в офісі працювала, у центральному відділенні також, й по інших відділеннях встигла поїздити, навчаючи персонал, хоча тісно була знайомою не з багатьма. А корпоратив – це можливість познайомитись та встановити хороші зв'язки в неформальній обстановці. А ще – можливіть познайомитись з акціонерами, оскільки в офісі бувала не так багато й могла лише зрідка бачити, як вони збираються на засідання.
Обирати вечірню та святкову сукню допомагала Аня. Побачивши Дарину в одному з багатьох приміряних варіантів, у Анни аж дух перехопило. Ніжний атлас глибокого темно-смарагдового відтінку надзвичайно личив Дарині, освіжаючи її обличчя, тим самим додаючи блиску очам. А довга сукня приталеного силуету з великим розрізом по нозі вище коліна демонструвала красу струнких ніжок дівчини, яка продивлялася з-під модної в тому сезоні елегантної шифонової накидки під пояс із зав'язкою на талії довжиною до підлоги.
Перед корпоративом Дарія зайшла до салону краси, до якого останнім часом часто навідувалась і який встигла полюбити та потоваришувати з дівчатками – феями краси, що там працювали. Майстриня зачісок зробила пишні та розкішні локони, а візажист – вечірний модний макіяж.
На корпоративі Даринка виглядала елегантно, вишукано, дорого, та що там – просто приголомшливо! Навіть уся велич небесної зорі блідла перед несказанною красою Дарини. 
Тепер можна остаточно стверджувати, що від тієї похмурої хворої дівчини не залишилось ані сліду. Вилікувалась. Змінилась до невпізнанності, як всередені, так і ззовні. Стала успішною, вродливою, щасливою людиною. Неймовірна історія казки, про яку мріяла ще пів року тому і в яку не зовсім то й вірила, таки здійснилась. Та мрія, котру не могла навіть осягнути розумом, втілилась в життя з торицею. Мріяла бути просто здоровою людиною, працювати де-небуть звичайним менеджером, а отримала у відповідь на щирі молитви незбагнені дари земні. Щедрі дари – міцне здоров’я, енергетичну силу, міць характеру, спокій та радість на душі й інші чесноти. Фантастично. Але й в реальному житті в певні його періоди трапляються казкові обставини, про які потім пишуть книжки. Вся драматургія залишилась позаду, ще зовсім в недалекому минулому, в якому мріяла про одужання, але не вірила, що в її випадку таке можливо. Та це трапилось. Життя стало зовсім інше. Наче якась казкова фея махнула своєю чаріною паличкою і перетворила похмуру та бліду дівчинку, знесилену хворобою в розкішну принцесу, яка сяяла яскравіше, ніж усі небесні світила. А насправді це реалії життя, не казкова фея, а Господь Бог – віра в нього, щира та постійна молитва. Бо, як відомо, і не на такі дива здатен Господь для тих, хто віддає останні сили, молячись та виконуючи Його заповіді й настанови.

                  Кінець першої частини.

Далі події розгортатимуться ще цікавіше до свого логічного та щасливого кінця.