Розділ 14. Розбиті почуття

Після робочого дня дівчина уже не поспішала додому працювати, як це було раніше, а мала час для відпочинку з друзями, а також на удосконалення свого зовнішнього вигляду. Вона записалась в спортзал, оскільки організм уже функціонував добре і починав набирати вагу, записалась також в салон краси на косметичні процедури, мінікюр, педикюр, злегка змінила відтінок волосся на більш холодний блонд і підстригла модне подовжене каре. Даша придбала нову якісну косметику, тож з новою зачіскою і гарним макіяжем виглядала дуже вродливою та яскравою, наче з обкладинки журналу. Поволі почала змінювати гардероб, купуючи більш якісний та статусний одяг. По бутиках ходила зазвичай з Анею, яка зажди хвалила та підтримувала вибір подруги, завжди шкодуючи, що її надто зайнятий брат, на жаль, не бачить, якою гарною тепер стала Дашулька, нічим не поступаючись Ангеліні.
В новому образі, Дарина почувалась неперевершено. Її очі ще більше сяяли радістю, відчуваючи красу не лише внутрішню, а й зовнішню. Тож жила, радіючи і дарувала людям красу і сяючу посмішку. Жоден чоловік тепер не міг пройти мимо Даші. Де б вона не з'являлась завжди підходили, знайомились і пропонували продовжити знайомство. Дарія мило спілкувалась зі всіма, але не бажала продовжувати знайомства, оскільки не знайшлось жодного, хто б їй сподобався більше, ніж Арсен.
Минав час. Уже давно настала осінь спершу зі своїм золотом, а потім з холодами. Даша не мога не  подобатись Арсенію – своїм шармом, жіночністю, чеснотами душі вабила дедалі більше, але він не міг наважитись переступити через дружні відносини, не хотів втрачати подругу, як і не хотів обманювати, кохаючи до цих пір Ангеліну. Як не намагалась Анна вплинути на брата, пояснюючи, що нове кохання допоможе швидше забути колишнє, та нічого вдіяти не могла. Арсеній не зміг зустріти дівчину, яка б йому більше подобалась, ніж Ангеліна. Єдина Даша подобалась так само, але він любив, цінував її, як подругу і боявся, що щось більше може зруйнувати їхню дружбу.
Будівельна компанія, в якій працював Арсеній таки була продана. З новим керівництвом і новими законами стало працювати важко. Саме в цей час уже все було готово для початку роботи у власній  компанії, тому Арсен звільнився зі старої роботи і почав займатись власною. Двоє його підлеглих також перейшли в його ІТ-компанію. Тож розпочали роботу втрьох. Спершу їздили по вже знайомих Арсенових клієнтах, а з часом почали з'являтись нові. Справи йшли не погано. Роботи уже не було так багато, тому хлопець почав частіше з'являтись у Володимирському соборі й бачитись та проводити час з Дариною. 
Одного жовтневого дня, Даші зателефонувала Аня й повідомила, що в брата з'явилась дівчина, хоча сам він стверджував, що придивляється до неї поки що і це не зовсім серйозно. Але сам факт вразив Дарину до глибини душі, наче кинжал встромили в самісіньке серце, яке палало яскравим полум'ям розбитих надій. Вщент розбитих надій і сподівань, що буде наступною після Ангеліни. Була готова віддати коханого їй, тільки не будь-якій іншій. Дарина на момент дзвінка подруги була вдома, тож вже не стримувала пекельних емоцій. Гіркі сльози полились великими струмками в бурхливий океан душі, яка обсипалась, наче те золоте листя за вікном з гілля, пройнятих осінніми холодами дерев. Відчула цей лютий осінній холод сповна. 
Поплакала... Подумала... Ну що ж – варто забути, відпустити почуття чи зачекати? Мучилась в роздумах і відчувала лютий щем, який наче блискавкою пройняв все тіло. Боліло... Всю ніч боліло... З болем на ранок заснула і прокинулась в обід. Була субота.  Уже не знала, що робити і чим зайнятись, забула про всі свої плани. 
Добре, що попереду 2 вихідні, а значить є час опанувати себе та зібрати всю волю в міцний кулак. Так і вирішила. Вирішила відігнати від себе біль та почуття. Зателефонувала Ані, попросила про підтримку. Пройшлись крамницями, ввечері поїхали тусити. Трохи випили, натанцювались досхочу, розважились від душі.
Тож на ранок неділі важко, але з новими силами підірвалась і поїхала в церкву. День засяяв новими фарбами. Стримувала свої почуття щосили, якої у неї тепер було багато. Стримувала, але не знала чи правильно чинить, адже згадувала, як ще в студентські роки кохала хлопця, який покинув її через 2 місяці романтичного, ніжного, великого кохання. Її почуття були дуже сильними. Місяць після розставання ходила засмучена та розгублена, потім опанувала себе і загнала почуття десь далеко в глибину душі, вже менше згадувала того хлопця, але кохання все одно жило в ній ще рік. Мала за цей час й інших залицяльників, але ні з ким не змогла бути, бо кохала лише одного.
 В той час спало на думку, що так само довго й Арсен може переживати болюче кохання до Ангеліни. Чекати вже не мала сил і відбиватись від наполегливих залицяльників більше не могла. Тому зібрала всю свою волю й продовжувала жити далі. В душі оселився лютий холод, такий самий, як той, що панував на дворі у той час в очікуванні зими. В очах читався легкий смуток, вони вже зовсім не ближчали так, як це було раніше. І радість  в душі вже не панувала. І тільки, коли приходила на роботу, то наче оживала і відчувала щастя від улюбленої справи, де все успішно та легко у неї виходило.
 Трохи згодом, розум почав виробляти імунітет від кохання до Арсенія і почав впливати на серце, керуючи почуттями, які поволі вмовкали. Дарина не могла зубути слова Анни, коли та розповіла про нову дівчину Арса, що послужило вагомою причиною, щоб нарешті припинити плекати надії на щасливе майбутнє поряд з ним. Зрештою, якщо дружба для нього важливіша, то в Дарини вистачить сил впоратись зі своїми особливими почуттями, боротись з ними і колись таки їх нарешті позбутись. І відноситись до Арсена, як до найкращого друга, котрий вислухає, пітримає, порадить і допоможе, якщо того вимагатимуть обставини. Була впевнена, що саме він не кине у важку хвилину, бо все таки є в ньому достатньо доброти, щоб не бути байдужим до людей, котрі потребують допомоги.