Розділ 13. Кар'єра

Після знищення спогадів про гірке та болюче минуле,  намагаючись побудувати щасливе майбутнє, Арсеній Миколайович відправився на нараду, після якої повернувася трохи виснажений та засмучений робочими проблемами до свого кабінету. Побачивши Дашу на фото відразу ж посмішка засяяла на обличчі, а голову полонили спогади про вчорашній щасливий вечір. Таким чином молодий керівник зміг абстрагуватись від усіх проблем і зосередитись на роздумах, які є шляхи виходу з кризи, що склалася у компанії. До вечора сидів і думав, трохи відволікався на колег, які бігали до нього у справах, трохи згадував Ліну, але в ту ж мить поглядом зустрічав фото Дарини, посміхався і продовжував працювати. За тяжких часів у компанії роботи було не багато, тому була змога багато часу присвятити роздумам. Сидів на роботі до пізньої ночі. А вранці, трохи поспавши, знову понісся на роботу, де провів нараду у своєму відділі з підлеглими. Трохи знайшлось варіантів порятунку компанії і власних робочих місць, але всі вони були достатньо примітивними і не вселяли надії на гарантований порятунок. Після цієї наради Арсеній Миколайович раптом згадав, що колись мріяв про власну ІТ-компанію, але зустрів Ангеліну й присвячував весь свій вільний час їй, тому будувати кар'єру було ніколи. А зараз, здається був саме слушний час. В компанії скрутні часи, тому роботи зараз дуже мало, на особисте життя він також тепер не відволікається. До того ж, знайомств у хлопця було багато, клієнтів також, оскільки, крім основної роботи він ще й підробляв. Тому ніщо не ставало перешкодою на шляху побудови власної ІТ- компанії. А ще, це нові можливості, грошовий обіг, і зрештою, інвестиції у власне майбутнє. Арсеній поділився ідеєю зі своїми колегами та запропонував за бажанням працювати у майбутньому разом з ним, щоправда не відразу, спершу за можливості поєднувати дві роботи, поки його молода компанія розвиватиметься і набиратиме обертів. Молодий керівник, хоча й був очільником відділу та все одно близько товаришував з багатьма підлеглими, тому більшість хлопців підтримали його. Таким чином керівник зміг заспокоїти працівників свого відділу і поки що не думати про звільнення. 
Уже того ж дня Арс почав розробляти бізнес-план та конкретні дії на найближче майбутнє. В офісі звісно про його нову справу ніхто не знав і не повенен був дізнатися, бо це виглядало б великою зрадою, окрім безпосередньо працівників його відділу. На питання, куди подівся керівник в робочий час, його підлеглі відповідали, що в компанії криза, тому він, як і вони, змушені підробляти приватними замовленнями.
Власних заощаджень у Арсенія на той момент не було, оскільки багато витягла з нього Ангеліна, а все що залишилось витратив на пиятику і нічні клуби. Тому молодий чоловік в першу чергу вирішив отримати кредит. Звісно в цій справі звернувся до своєї найближчої подруги Дарини. І хоча вона й працювала лише з фізичними особами, так як влаштувалась на роботу зовсім недавно, але зуміла домовитись з директоркою свого відділення на спеціальних умовах надати фінансову пітримку її близькому товаришу.
Почалася велика метушня – оформлення документів по кредиту, пошуки приміщення під офіс, пізніше закупка нового обладнання, офісних меблів, облаштування робочих місць, біганина з юридичними документами на право власності та відкриття  фізичної особи підприємця і ще купа інших справ. Окрім цього Арсеній не забував також, що має ще стару роботу, котра теж вимагає уваги та часу. Тож розривався між двома роботами, забувши про все на світі. Лише кожного вечора, коли падав втомлений на ліжко, згадував свого коханого ангелочка. Ставало боляче, але був надто стомлений, тому одразу засинав. Вранці також прокидався з думкою про Ліну, але почуття відповідальності за розпочаті справи змушувало підстрибувати з ліжка і швиденько їхати у справах, ледь встигнувши поснідати. На дружню підтримку Дарини також не мав часу. Бачились лише зрідка в банку, куди заїжджав у справах або вдома, оскільки Даша інколи приїжджала до Ані. Сяючий облік подруги хіба що мерехтів завжди на фото в кабінеті та на заставці телефону. Бачив красиві глубокого синього кольору очі Дашулі, котрі випромінювали добродушність та благородство, згадував її і відчував приплив нових сил та енергії. Коли мав вільні дві-три хвилини, телефонував, щоб дізнатись, як справи і розповісти про свої досягнення та невдачі, які зрідка виникають на шляху побудови власного бізнесу.
Тим часом, Дарія отримала першу частину заробітної плати, тому була дуже щаслива, що заробила власні гроші й не позичає більше у батьків. 
Легше стало всій родині не лише фінансово, але й на душі від думок про те, що дитина більше не хворіє,  навпаки уже здорова, працює та намагається побудувати кар'єру. Цей фактор додав радості та щастя батькам, котрі всім серцем любили єдину доньку і бажали для своєї дитини лише найкращого. Зітхнули тепер з полегшенням. Ось би ще видати заміж та внуків дочекатись, самим не хворіти і було б повне щастя. Та на жаль, в скрутні для всієї країни часи, не було жодної родини, котра б почувалась цілком в достатку чи при відмінному здоров'ї.
Ось Даринка почувалась безмежно щасливою в той момент, коли взяла до рук власні гроші після тривалої перерви в її трудовому житті. Хоча сума й була мізерною, та на одяг, проїзд, харчі й комунальні послуги вистачить. Нарешті цілком видихнула той біль, котрий завдала хвороба. Після роботи з піднесенням поїхала до торгового центру, пробіглась крамницями, купила ідеальне плаття, яке підійде і для роботи, і в церкву, і для вечірного виходу з новими подругами. Також придбала модні туфельки й красиві сережки у формі маленьких хрестиків, котрі давно мріяла носити в церкву.
Вдома Даша приміряла нову сукню з пишним білим верхом нижче грудей і чорним низом. Все ж чорно-білий дрес-код в банку ніхто не відміняв. Пляття-футляр, довжиною трохи нижче коліна, цілком обтягало стрункий стан дівчини від талії й донизу, демонструючи її красиві форми. Виглядала чудово. Зробила селфі у новому платті й виклала в соцмережі. Одразу почала отримувати безліч лайків та позитивних коментарів, серед яких і Арс не втримався від компліменту. Даринку переповнюв вир радісних емоцій. Нарешті вона живе нормальним життям і отримує від нього насолоду, а не біль та тортури щодня.
 Життя, без перебільшень, поділилось на "до" і "після". Тобто до хвороби і після неї. Даша змінилась як внутрішньо, так і зовнішньо. Змінилося все її життя. Немає більше того ненависного болю, відчуття хронічної важкості та втоми, котрі приковували дівчину до ліжка. Нарешті вона могла планувати свій кожен день, не думаючи, що хвороба може зруйнувати плани. 
З'явились нові знайомства, товариші, подруги. Окрім Ані, у Дариному житті з'явилась ще й Юля. Вона прийшла працювати в банк на 2 тижні пізніше, ніж Даша. Дівчата відразу подружились, тому що в один період почали працювати й разом знайомились з правилами роботи їхнього банківського відділення. Нова подруга була ровесницею Дарини, але вже мала за спиною багато років досвіду менеджером по роботі з клієнтами і встигла попрацювати в різних банках їхнього міста. Юлія відразу почала проявляти свій досвід, її успіхи з продажу банківських продуктів були в рази вищими, аніж Дарини. 
Таким чином минув місяць. Дарія трохи засумувала. Арсена бачила дуже рідко, навіть в церкву тепер він не завжди ходив. Чула його хіба по телефону, все таки він періодично дзвонив і розповідав, що дуже зайнятий. В його компанії, як і раніше, глибока криза, власника знайти не можуть, триває  слідство. Справи з його власним бізнесом повільно, але просуваються, уже знайшов приміщення для офісу, займається закупкою меблів та облаштуванням робочих місць, триває процес оформлення дозвільних документів на роботу. Весь час метушня, сильна втома, але успіхи додають сил та наснаги йти далі. 
На жаль, Дарина такими успіхами похизуватись не могла. Вона вміло працювала з клієнтами, заряджаючи їх позитивом, але нав'язати їм той чи інший банківський продукт не могла на відміну від Юлі чи інших колег. Показники роботи Даші були найнижчими. Все тому, що інші менеджери обманювали клієнтів, застосовували різноманітні хитрі методи впливу. І хоча навчали цього й Дашу, але вона все одно вперто стояла на своєму і не могла казати неправди людям. Знання заповідей Господніх і життєвих законів не давали Дарії недобросовісно працювати. Вона завжди була відкритою до людей, бажаючи допомогти, а не зруйнувати. Як наприклад видати банківську карту, приховавши додаткові стягнення за її обслуговування чи ненадійно закривши кредит, залишивши 1 копійку на ньому, з якої в майбутньому стягуються відсотки. Познайомившись з даними умовами роботи дівчина зрозуміла, що мабуть варто шукати роботу там, де не доведеться шахраювати та обманювати людей. Тобто не в банку, оскільки, на жаль, всі банки країни так працюють. Ось тільки, в яку сферу податись працювати не знала. Бачила іноді косі погляди керівництва і невдоволені обличчя, коли йшлося про її успішність. Старший менеджер неодноразово вказував, що потрібно бути наполегливішою і робити, як вчать, бо якщо не буде успіхів – не буде й роботи. Тому засумувала і почала розмірковувати, як можна змінити обставини, що склалися.
Наснага та прагнення стати успішною людиною всередині Даринки проявлялись все більше. І все більше ставало сил до якихось нових звершень, переворотів. Звідки взялось таке передчуття сама не знала, але жило десь в глибині душі.
І так минуло уже півтора місяці на посаді менеджера банку. Вже за 2 тижні закінчувався Даринин випробувальний термін. Була покликана самою директоркою відділення в кабінет для відвертої розмови. Яка заявила, що задоволена, як Даша спілкується з клієнтами, гарно пояснює банківські умови, заспокоює і знаходить підхід до кожної людини. Але цього мало. Потрібна результативність такої праці, а на жаль з таким лагідним підходом в банку ніхто не працює.
- Старший менеджер Роман попереджав, що тобі загрожує звільнення, якщо продовжуватимеш і далі жаліти людей? – з під лоба запитала Емма Георгіївна, директор відділення.
На що Дарія впевнено, гордо піднявши голову, заявила, що не збирається миритись з такими умовами роботи, бо вони нечесні. Тоді й директорка їй відповіла:
- Якщо ні, то ми шукаємо тобі заміну. А тебе за тиждень буде звільнено. Готуйся.
- Дайте мені, будь-ласка, два тижні для пошуку нових чесних методів роботи, якщо ні – то тоді звільните, – рішуче промовила Даша, яка була налаштована до перевороту банківської системи.
- Їх просто не існує в нашій країні. Даю один тиждень, якщо зможеш довести протилежне, тоді поговоримо. Але моя тобі порада, дівчинко, з такими принципами ти нігде надовго не затримаєшся. 
- Ось це ми ще побачимо, – сміливо відказала Дарина і подалась до свого робочого місця.
Емма Георгіївна не вірила в Дарію і вважала її безумною бунтаркою, у якої нічого не вийде. На мить, навіть, пожаліла дівчину, оскільки знала, що принципи та прагнення до чесності на сьогоднішній день нігде не діють, люди вже давно забули, що це таке, а Даша просто живе в якомусь своєму наївному світі. Але вирішила дати їй час, маючи надію, що дівчина переосмислить свої принципи та поведінку.
Допрацювавши ще годину до кінця робочого дня, Даша їхала додому, гніваючись на Емму Георгіївну. Запал енергії знайти чесний метод роботи, який був би вигідний, як для банку, так і для клієнта, не давав спокою дівчині. Увесь вечір вона читала про методи роботи банків у інших країнах, виписувала, котрі найоптимальніше підходили б під українські реалії, не спала до опівночі.
Наступного дня була п'ятниця. У вільний від клієнтів час Дарина шукала в Інтернеті та книгах шляхи вирішення не лише своєї проблеми, а й проблеми усіх українських банків. Юля просила піти у вихідні до кав'ярні чи в кіно, але Даша твердо знала, що увесь час присвятить роботі. Подруга, як і директорка відділення, вважала ідею Даші безглуздою, бо змінити умови праці, які склалися і діють уже багато років нереально, а Дарія замахнулась на неможливе. Але Даша твердо наполягала, що боротиметься до останнього за чесність та прозорість банківської системи України.
- З таким запалом тобі не в приватному банку потрібно працювати, а у Національному банку України. Тільки там можуть впливати на цілу банківську систему країни, – посміхнувшись, заявила Юля.
- І не тільки. Конкуренцію і монополію в нашій країні ще ніхто не відміняв, які теж мають вплив на всю банківську галузь, – відказала Дарина.
- А ти хочеш змінити методи роботи не лише менеджерів, а й всієї мережі нашого банку. Ну в тебе й амбіції! Якби у тебе був такий багаж досвіду роботи, як у мене хоча б і ти була б хоча би старшим менеджером у відділенні, тоді могла б пробувати щось змінити. А пропрацювати трохи менше двох місяців у банку і мати уже такі думки та амбіції – це безглуздо.
- Тому я й хотіла попросити тебе про допомогу, – щиро посміхнулась Даринка, пояснивши: - Не сидіти цілі вихідні зі мною, маю на увазі, а проконсультувати мене з тих питань, у яких я погано орієнтуюсь.
- Звісно я допоможу. Мені не важко пояснити, чому ти не зможеш застосувати той чи інший інструмент за наших реалій. Але щиро прошу тебе, облиш цю марну справу, а спокійно почни працювати так, як тебе цьому навчають. Нових методів роботи ти не знайдеш. Якщо можливо щось змінити, то тільки банківські інструменти, тобто продукти, на кшталт: нові умови кредитування чи нові цікаві картки. Але це в межах відділення ти не зможеш здійснити, оскільки нові інструменти проходять багато етапів схвалення і затверджуються в головному офісі. Хоча відділення також має на це право, але тільки в тому випадку, якщо директор схвалить і узгодить новий інструмент з головним офісом, таке буває дуже-дуже рідко, бо директорам просто не вигідно. 
- Що ж виходить – замкнене коло? – засмутилась Даша.
- Вихід є. І я тобі вже його назвала. Нічого з тобою не трапиться, якщо ти не попередиш людину, що по кредиту в неї залишилось кілька копійок.
- Ні, зовсім нічого. Крім того, що ця людина прийде за пів року чи рік і проклинатиме мене за те,  що змушена сплатити відсотки по кредиту, який думала, що давно закрила, – пояснила Дарія.
- Ось тут і знадобиться твоє вміння підтримати та заспокоїти людину.
- Мені зараз вистачає таких обурених людей, яким я не в силах допомогти. Ні, Юлю, з цим таки потрібно щось робити. Якщо не я, то хто? Якщо всі так казатимуть, як ти, то свавілля і безлад в країні так і продовжуватимуться.
Ця розмова тривала ще довго. Юля переконувала, що нереально знайти речаг впливу на всю банківську систему, а Даша жалілась, що працювати за таких умов не може. Тож відмовилась від усіх прогулянок і відпочинку з друзями і все таки вирішила спробувати зробити переворот в банківській системі. Обміркувала слова подруги, задумалась про роботу в НБУ, та розуміла, що без досвіду туди навіть секретарем не візьмуть. 
Всі вихідні Дарина провела за комп'ютером з великою купою роздрукованих паперів, котрі на її думку могли б стати у пригоді. Працювала наполегливо, прочитала та ознайомилась з банківськими системами усіх великих та успішних країн світу, особливо Європи. Знайшла багато цікавих матеріалів, але зрозуміла, що з існуючими банківськими продуктами жоден метод роботи не впорається. Потрібно було б запроваджувати нові продукти. Два дні наполегливої праці й вечір п'ятниці забрали багато енергії, та наснаги додала радість від того, що все таки знайшла багато нових банківських інструментів, які можна було б втілювати в життя. Дарія, спираючись на вже існуючу систему кредитування в європейських країнах, внесла свої корективи і намітила власний принцип кредитування, який був би максимально вигідним, як для населення, так і для банків. Але знала, що навіть, якщо й вигадає ще кілька нових банківських послуг, все одно доведеться або залишитись і працювати за старими методами й чекати  поки узгодять нові або звільнятись.
У подеділок Дарина показала свої розробки старшому менеджеру відділення Роману, з яким була у гарних, навіть  дружніх відносинах, хоча їй діставалось від нього за те, що неефективно працює. У відділенні панувала політика "якомога більше продажів" і всі працювали на високий результат, не важливо у чесний спосіб чи ні. Показники Дарини були мінімальними, керівництву не подобався такий працівник, тому Роман останнім часом дедалі частіше сварив на свою підлеглу. Керівникові сподобались розробки дівчини, але він пояснив, що Емма ніколи не затвердить новий, неперевірений продукт, бо давно працює лише за ефективними схемами. Оскільки вона жінка уже пенсійного віку, їй не захочеться тестувати у своєму відділенні нові продукти, які є ризикованими та можуть послабити рейтинг відділення. На такий ризик Емма не йде уже багато років. Але Роман все ж погодився поговорити з директоркою.
Емма Георгіївна зацікавилась розробками Дарини, але дозвіл на тестування, як і очікувалось, не дала, бо не хотіла проблем та незручностей у своєму відділенні. Тому через Романа передала Даші, що може лише надіслати розробки в головний офіс, але поки вони схвалюватимуть новий продукт, а потім тестуватимуть минуть місяці, до того часу дівчині доведеться працювати за старими методами, бо в іншому випадку очікує лише звільнення. 
Дарина спробувала сама поговорити з Еммою й переконати, що новий продукт не підірве рейтинг відділення, а лише його підніме. Але директорка вважала інакше.
Дарію все таки змусили звільнитись. Шансів на роботу в цьому відділенні з керівництвом, котре не хоче нічого змінювати, для молодої, енергійної новаторки не було. Дівчина зрозуміла, що набагато цікавіше їй займатися розробками нових успішних продуктів, аніж працювати звичайним менеджером за старими нечесними методами роботи. А ще, прагнула до перевороту в банківській системі, де не будуть обманювати населення, а навпаки – даватимуть людям можливість для ефективного вирішення своїх фінансових проблем, прицьому залишаючись успішним банком з хорошими доходами. 
Диринка не впадала у відічай та тугу. Не хвилювалась ані про роботу, бо була певна, що тепер, коли має ясну та легку голову, багато сил та ентузіазму без діла та грошей точно не залишиться. Не хвилювалась також, що не вийшло з Арсеном, бо все ж не покидала надії. Знала, ані коханий не має вільної хвилини для бодай дружніх зустрічей, ані вона сама, бо весь час зайнята роздумами про робочі клопоти. До того ж плин часу був дуже корисним для Арсенія, адже лише час та робота могли допомогти забути про кохану Ангеліну і вирвати її зі своєї книги життя. Розуміючи це, Даша мала сили терпіти й чекати. Будучи зайнятою проблемами на роботі знала, що й сама не змогла б знайти вільну хвильку для коханого.
Звільнившись з роботи, де не давали можливості розкрити свій талант, Даринка звернулась по допомогу до Бога. Стоячи в храмі перед іконами, подумки розмовляла з Господом, благаючи про допомогу змінити жорстокий та несправедливий світ. Раптом відчула, що повинна боротись, не здаватись в жодному разі. Й збагнула, що повинна написати листа до головного офісу банку, в якому працювала і надіслати свої розробки, пояснивши, що була працівником відділення, де не дали змоги проявити себе. Даша добре знала, що саме її банк на даний час працює над своїм розвитком у пошуках нових банківських продуктів. Оскільки її розробки були схвалені, як колишніми колегами, так і директоркою, не сумнівалась, що в головному офісі зацікавляться її ідеями. Дівчина посиділа ще тиждень за розробками ще двох продуктів: вигідного та чесного депозиту та нової банківської карти. Зателефонувала Юлії, попросила таємно дізнатись електронну пошту відділу з розвитку. Написала листа й прикріпила свої ідеї.
Чекаючи на відповідь з банку, Дарія не гаяла часу, а продовжувала навчатись, читати про банківську систему та вдосконалювати свої розробки. 
За два дні отримала схвальні відгуки та запрошення на співбесіду до головного офісу. Знала, що тільки з Божої ласки отримала шанс на реалізацію своїх планів. Тому перед співбесідою заїхала у Володимирський собор, щоб подякувати Богові та попросити успішно довести справу до кінця. 
Дарина Олегівна поспілкулась з менеджером відділу розвитку Вадимом, якому були цікаві її розробки, але для схвалення потрібно їх професійно підготувати, тобто прорахувати всі затрати і очікувані доходи, уточнити всі технічні характеристики і так далі. Виявилось роботи над розробками вимагалось ще багато. У Даші ж були розроблені лише ідеї.
Для запровадження нових інструментів потрібне було схвалення керівника відділу з розвитку Ігоря Володимировича, а потім засідання акціонерів. Тож Дашу запросили на співбесіду з Ігорем Володимировичом, якого дівчина вразила не лише своїм підходом та вмінням до розробок, а й неймовірною світлою, життєрадісною енергією. Тож він радо схвалив новації і запропонував Дарині продати їх банку. На що дівчина не погодилась і заявила, що зі своїми розробками хоче працювати сама. 
Відділ розвитку був повністю сформований, вакантних місць не було. Тож Ігорю Володимировичу довелось подумати, що робити. Відпускати дівчину з такими, на його погляд, вдалими розробками він не хотів, адже розумів, що вона піде в будь-який інший банк, де радо її приймуть на роботу і випустять нові продукти, і отримають великі доходи. Такий шанс директор прогавити не міг. За кілька хвилин роздумів і декількох дзвінків, Дарині було запропоновано місце менеджера-стажера у відділі розвитку.
Даша радо погодилась, подякувавши та висловивши сподівання на тривалу та успішну співпрацю. Хвилювалась, як тільки зайшла до офісу, хвилювалась при розмові з Вадимом, ще більше хвилювалась в кабінеті Ігоря Володимировича і продовжувала хвилюватись в очікуванні рішення акціонерів.
Офіс банку Депозит вражав своїм яскравим інтер'єром – бежево-білі тони з легким відтінком зéлені, великі вікна, подекуди дзеркальні стіни, багато зелених рослин заввишки аж до стелі. Загалом приємна та світла атмосфера. 
Даша разом з Вадимом навчалась та працювала над завершенням своїх розробок. Вадим був чоловіком одруженим, трохи старшим від Дарини з невеликими залисинами та вираженим животом, виглядав не надто доглянутим, хоча й мав таку престижну роботу. Даша легко знайшла спільну мову з цим чоловіком, тому працювали в тандемі, доповнюючи один одного. Вадим навчив дівчину багато нового, різних деталей у роботі, виходячи зі свого досвіду та знань. Дарія радо все сприймала та запам'ятовувала і була дуже зацікавлена такою роботою. В офісі встигла познайомитись з багатьма працівниками інших відділів, це і бухгалтери, й економісти, фінансисти, й секретарі, офіс менеджери і так далі. Багато неодружених чоловіків помітили нову й таку чарівну співробітницю, тож почали наввипередки проявляти знаки уваги, хтось носив шоколадки, хтось тістечка чи інші смаколики, пригощаючи Дашу. Але вона не сприймала серйозно цих хлопців, мило жартувала з ними, розповідаючи, що зараз її серце належить іншому. Звісно, казала правду, бо кохала Арсенія, хоча й не була з ним поряд. 
Тож тиждень наполегливих розробок в прискореному режимі промайнув непомітно. В прискореному режимі тому, що Дарина  сама була зацікавлена у найближчому випуску її продуктів. За тиждень роботу було завершено успішно, звісно за допомогою контролю Вадима та інших працівників відділу.
Дарія Олегівна сиділа, завмерши в очікуванні, коли йшло засідання акціонерів. Лише щиро молилась, коли вирішувалось таке надважливе в її житті питання.
І ось до відділу розвитку зайшов їх керівник після тривалої наради й повідомив, що не всі акціонери були в захваті від нововведень, але більшістю було затверджено 2 нових продукти: депозит і карта. З кредитом вирішили трохи зачекати, не скасувавши його, а просто відтермінувавши до того моменту, поки не буде результатів тестування попередніх двох продуктів. 
Дарині доручили самій тестувати свої нововведення в центральному відділенні банку, яке знаходилось у середмісті Києва. Добиратись дівчині було не надто зручно, але вона знала, що йде до своєї мети. А мету дівчина перед собою поставила – не лише здійснити переворот банківської системи, а дійти по кар'єрних сходинках до Національного банку України. Молилась лише, щоб її нововведення дали гарні результати, бо інакше про велику кар'єру в банку можна забути. 
Дарина завжди була кар'єристкою. Все життя мріяла стати діловою жінкою з великим майбутнім, але хвороба не давала змоги навіть працювати, не говорячи про те, щоб досягати успіхів. Тому, страждаючи довгі роки, вона і мріяти забула про велику кар’єру. Зате тепер усе геть по-іншому. Коли більше ніякий біль не заважає будувати кар'єру, Дарія була переконана, що зробить все, що в її силах, аби досягти мети. А в її силах було тепер дуже багато – життєрадісність, чарівна посмішка, доброта, робочий запал, воля, багато енергії. І всі ці чесноти неабияк допомагали в роботі з клієнтами і взагалі на будь-яких перемовинах чи у звичайному житті. 
Дашу призначили простим менеджером в банк. Тиждень пропрацювавши, уже виявилось багато охочих скористатись новими продуктами банку, відтак у відділенні стояли черги, менеджери не встигали всіх обслуговувати, оскільки ще не знались добре на нових продуктах і бігали до Дарини за допомогою. Тому Даша запропонувала директору цього відділення Леоніду Михайловичу, зняти обов'язки з видачі нових продуктів з менеджерів і перекласти все це на неї саму, ввівши окрему посаду – менеджера з тестування нових продуктів. Директор відразу погодився, адже був у захваті від енергії та запалу нової працівниці, а також від її розробок. Тож для Дарини був виділений окремий кабінет з табличкою "менеджер новітніх технологій". Відтак Даша працювала тепер лише з видачею своїх же карток і депозитів. Робила неабиякі успіхи. Нові продукти уже за два тижні дали дуже високі показники. 
Працювати зі своїми власними продуктами і за своїми методами Даші було дуже легко, вона чітко пояснювала клієнтами умови, які були вигідними для обох сторін. Людям подобались нововедення і вони радо приходили оформлювати нові картки замість старих і радили їх своїм родичам та знайомим. Клієнтів ставало дедалі більше, відтак до Дарії знову утворювались черги, тому ще за 2 тижні дівчині на допомогу перевели ще одну перспективну молоду працівницю. Дарині Олегівні довелось навчати нову колегу, а невдовзі й хорошу подружку Яну, усіх нюансів нових видач і ділити з нею особистий кабінет. З допомогою здібної колеги працювати стало набагато легше. Хоча роботи було багато, оскільки постійний потік клієнтів не давав перепочити. Але відпочивати навіть і не хотілось, оскільки робота приносила неабияке задоволення. 
Улюблена робота в середмісті столиці в комфортному красивому офісі, в центральному відділенні одного з провідних банків країни, молодий, великий, надзвичайно дружній колектив. Відтак, кожен день приносив радість та неабияке задоволення. Щоправда, заробітна плата, як для нового співробітника без досвіду роботи, була досить низькою, а винагороду за розробку нових продуктів Дарина отримає лише по закінченню тестового періоду і тільки в разі успішного його завершення.
В робочий час Даша була надто зайнятою, а ось у вільний час після роботи зустрічалась з подругами, ходила на вистави в театр, кіно, концерти, а ще займалась удосконаленням свого зовнішнього вигляду, маючи тепер трошки коштів для цього. Та все одно дозволити собі дорогий якісний одяг, прикраси чи косметику не могла, хоча дуже прагнула до цього. Прагнула стати дорогою, розкішною і дуже вродливою дівчиною, як, наприклад, Ангеліна.  Поки зарплатня цього не дозволяла, то дівчина, не покладаючи сил, працювала, як на роботі, так інколи вдома, працюючи над ідеями для  нових банківських продуктів.
Між тим, Арсенія цілком поглинула метушня у робочих справах. Настільки був заклопотаний, а відтак знесилений, що й забув, коли говорив з улюбленою подругою. Такі ж обставини склалися і в Дарини, її мозок цілком поглинула робота, тож про коханого згадувала дедалі рідше, навіть почала відвикати від нього. Даша, яка цілком поринула в світ своїх ілюзій щодо великої кар'єри, вважала, що це добре – не пам'ятати кохання, бо таким чином вона мала більше сил і часу займатись роботою і не відволікатись на сердечні справи.
Арс не знав про повороти долі своєї подруги. Якось у справі свого кредиту, зайшов у банк і не знайшов Дашульки. Колеги розповіли, що вона намагалась здійснити переворот в банку, та нічого не вийшло, тому була звільнена. Хлопця це дуже здивувало і водночас збентежило, адже виходить у подруги проблеми, а він нічого не знає. Відклав усі свої справи і запропонував Дарині зустрітись.
За вечерею, в затишному ресторані, неподалік банку, де тепер працювала Даша, стривожений Арсеній розпочав свій перелік питань:
- Я був вкрай здивований, коли зайшов у банк і почув останні новини, чому ти не подзонила? І Аня мені нічого не розповідала, дивно? Що за переворот ти хотіла влаштувати в банку?
- Арсенчику, по-перше – я не подзвонила, тому що й сама дуже зайнята. По-друге, Аня, очевидно, не хотіла тебе навантажувати зайвою інформацією або ж не втигла тобі сказати, оскільки через твою зайнятість у вас немає часу поговорити...
- Це правда. Ми спілкуємось, але дуже мало, я приїжджаю пізно, а вранці швидко біжу з дому, щоб усе встигати, – обірвав промову подруги Арсен і дуже здивувався чим таким зайнята Даша, тому й запитав: - А чим ти зайнята? Ти ж без роботи зараз.
- Отож. Ти не дослухав до кінця. По-третє – переворот в банку я таки здійснила, тільки в іншому відділенні, не в тому звичайному на околиці міста, а в центральному відділенні банку Депозит, де зараз і працюю...
Далі Дарія розповіла, яким чином їй вдалось дістатись до головного офісу і як потрапила в центральне відділення, і чим тепер займається. Арсеній з захватом слухав розповідь, а по завершенню з цим же неймовірним захватом, промовив:
- Дашулька, ну ти – героїня. Я, звісно, бачив твій запал й енергію, і знав, що ти тепер здатна на багато, але, що ти здійсниш "таке" навіть уявити не міг. Переворот в банку, хіба до тебе хтось таке робив?
- Говорити про цілковитий переворот ще надто рано, адже це лише його початок. Я планую, цілком знищити старі інструменти й методи роботи банку, й повністю оновити всю банківську систему спершу в Депозиті, а потім, дай Бог й інші банки тягнутимуться до нас.
- Але ж ти і реформатор! Плани, звісно, грандіозні й благородні. Але ж ти ніжна, тендітна дівчинка, навіщо тобі цей тягар?
- Зовсім не тягар. Мені все, що я роблю, хоч інколи й важкувато, але приносить неабияку радість, яка додає все більше сил. Тому, я щаслива.
- А я щасливий мати таку неймовірну подругу. Тепер не маю жодного сумніву, що все у тебе вийде, - пітримав Арсен.
Потім хлопець розповів про свої справи. Він уже завершив облаштування офісу, поки що триває тяганина з документами на право власності, тому й не починає роботу. В старій компанії, власника так і не знайшли, розслідування збираються закривати, а компанія переходить за заповітом його дружині, яка налаштована продати бізнес і зараз шукає покупця.
Тож, довідавшись про справи та нові події в житті одне одного, молоді люди роз’їхались по власнихдомівках.
І ось минув місяць. Місяць тестування нових продуктів. Ще 10 днів знадобилось фінансовому відділу, аби підготувати звіти результатів тестування для засідання акціонерів. Хоча ніхто вже не сумнівався, що керівництво затвердить нові проєкти, тому що видачі були дуже високими, відтак і показники мають вражати.
Власне, за 10 днів, знайомі з фінансового відділу надіслали звіт, бо Даша дуже просила про це. Показники видач були дуже високими. Найвищими за всю історію банку, як вияснила Дарія у керівництва відділення. Клієнтів побільшало, а відтак і доходи зросли. 
Результати нових проєктів не були надто вражаючими, але доходи таки піднялись, що потішило акціонерів, тому вони радо прийняли остаточне рішення про затвердження нових продуктів на постійній основі, а попередній депозит відмінили цілком, і деякі зі старих карток також замінили на нові. Також затвердили й попередню розробку Дарини по кредитуванню, яку раніше відтермінували.
Даша раділа. За місяць роботи вона отримала зарплатню не, як у звичайного менеджера банку, а яку отримують у відділі розвитку, оскільки де-факто вважалась не лише менеджером відділення, а й менеджером з розробок та впровадження нових продуктів банку. Сума була втричі вищою, ніж ставка звичайного менеджера. Тож щиро радіти було чому.
Надалі Дарину було знову переведено до головного офісу, тепер уже офіційно на посаду менеджера відділу розвитку. Її нововведення почали запроваджувати поступово в кожному відділенні. Тепер на дівчину чекало навчання та тренування персоналу, аби всі менеджери відділень добре розуміли нові продукти і нові підходи до клієнтів, яких вимагали нові запровадження. Дарія сама їздила по відділеннях міста і навчала персонал.
Таким чином, проста, але надзвичайно талановита дівчина з великим розумом, ясною головою, життєрадісністю і великодушністю зуміла без досвіду роботи за короткий час отримати престижну роботу в центральному офісі одного з провідних банків України.
Чутки про Дарину Олегівну розлетілись по всій мережі банку. У відділенні Емми Георгіївни теж уже давно знали про Дашу і її подвиги. Колишні колеги, як і сама Емма почали заздрити дівчині, що вона за такий короткий час уже працює в головному офісі й тепер керує ними. Тож, коли черга дійшла навчати персонал цього відділення, вони не радо зустріли Дашу. Слухали її вказівки невдоволено та незосереджено. Інколи навіть поза очі казали, чого може нас, досвідчених фахівців, навчити якась дівчина без жодного досвіду роботи. А коли Дарина по завершенню навчання, попросила Емму проконтролювати персонал, вона гримнула, запитуючи:
- Це ти мені вказуватимеш, що робити?! Дитино, я все життя пропрацювала в банку! Мені краще знати, яким чином працювати!
- Як знаєте. В жодному випадку, я не вказую, а лише підказую... Між тим, мені все одно, якщо ваше відділення з неналежним підходом до нових продуктів почне втрачати позиції в загальному рейтингу відділень банку, – мило посміхнулась Даша і зачинила за собою двері кабінету Емми, яка ще щось кричала у відповідь, але цього вже не було чутно.
Даринка трудилась на роботі, сумлінно виконуючи свої обов'язки. Щоправда тепер, робота була набагато легшою, аніж у центральному відділенні під час тестування. Її новий продукт по кредитуванню в центральному відділенні тестували уже самостійно, Даша лише час від часу забігала для перевірок і нових пояснень, коли щось ішло не так.