Розділ 7. Концерт

І ось настала субота – день концерту. Ангеліні було важко дістати ще 2 квитки на концерт великого масштабу та на велике прохання Арсенія вона задіяла всі свої зв'язки і таки це зробила.
Даша відчувала неймовірно святкову атмосферу концерту, де виступали усі популярні зірки країни. Вона поринула в цей чудовий світ музики і почувалася дуже щасливою. "Ось, як гарно живуть люди з достатком. Кожен день ось такі неймовірні свята. І я б так хотіла жити", – міркувала Даринка і боляче їй ставало від думки, що в неї таке сумне одноманітне життя, де немає великих розваг і веселощів. Дівчина хотіла жити в атмосфері постійного свята, ходити щодня на концерти, відвідувати виставки, театри, модні покази, та на жаль нічого з перерахованого не могла собі дозволити, адже маминих грошей вистачало лише на ліки і харчування.
На концерті Дарина звісно не забувала спостерігати за Ангеліною, як і обіцяла Ані. Та, окрім захоплення цією ще досить юною, та уже такою сильною та успішною дівчиною, Даша нічого не відчувала. Вона не припиняла із захватом дивитись на красиву пару Арсенія та Ангеліни, адже це була насправді найкрасивіша пара у всьому величезному залі Палацу Україна, де зібралось багато зірок, телеведучих, акторів – весь шоу бізнес країни, а також глядачі, багаті та успішні люди, оскільки квитки на таке шоу були вкрай дорогі, тому звичайні люди не могли собі дозволити оплатити такий відпочинок. 
Ангеліна сіяла під софітами Палацу Україна. Вона була розкішною та надзвичайно вродливою. Її бездоганно ідеальну фігуру вдало обтягувало біле з легким блиском плаття, яке трохи закривало коліна, а на тонкій талії діагонально розташувався величезний бордовий бант від грудей і до стегна. Образ був доповней акуратними білими босоніжками на тоненькій високій шпильці й мініатюрною дамською сумочкою на тонкому ланцюжку того ж білого кольору. Дівчина своєю вродою та ідеально красивим образом затьмарювала всіх жінок в залі, навіть артисток, які були в розкішних нарядах від кутюр, бо проходили червоню доріжкою. Ангеліна зачаровувала всіх чоловіків, деякі з них довго не могли відвести погляду. Натомість Арсеній виглядав також бездоганно, доповнюючи своїм виглядом образ Ліни. Красень в білій сорочці, білих класичних брюках і бордовому піджаку з тієї ж тканини, що і бант на талії його обраниці, був здатен затьмарити розум будь-якої жінки. Було очевидно, що пара ретельно готувалася до появи на світському заході. І, як з'ясувалося пізніше, Ліна сама розробляла дизайн своєї сукні й модного піджака Арсена, підбирала тканини та аксесуари й шила наряди власноруч. Варто відзначити, що дівчина завжди пильно стежила не лише за своїм зовнішнім виглядом, а й за тим, як виглядатиме поряд з нею коханий хлопець, тому кожного виходу в світ пара завжди виглядала гармонійно. 
Дарина спостерігала, як, ще до початку концерту, Ліна мило підходила до різних людей, спілкувалась з ними, сміялась, фотографувалась. Як виявилось, в залі було дуже багато її знайомих та подруг. До неї також підбігало і  багато хлопців, очевидно приятелів, з якими і Арсен радісно розмовляв. Ангеліна була бездоганна у всьому. Дарина зачаравоно дивилась і спіймала себе на думці, що хотіла б у всьому бути схожою на цю милу дівчинку, яка за короткий час стала для неї взірцем молодої, успішної та коханої жінки. Пильно придивившись, Даша помітила надмірну розкутість в поведінці Ліни. З друзями вона надто голосно розмовляла, сміялась на весь зал, часто задирала голову вгору, що з боку виглядало зовсім некрасиво. Це помітила і Аня, тому й промовила до Даші:
- Тепер ти розумієш, чому я недолюблюю Ліну – за її не завжди стриману та коректну поведінку.
- А ти помітила, що в її оточенні всі так поводяться і навіть Арс, – зауважила Дарина.
- Ось це мене ще більше дратує. Він став, як вона. Вдома ж геть інший. І ніколи таким безсоромним не був. А з нею він наче не в собі! – лютувала Аня.
- Згодна. Я теж раніше його таким не бачила. Тепер я все розумію. Але, якщо йому так добре з нею, то хіба можна розлучати закоханих?
- А я взагалі невпевнена чи вона кохає Арсена, – поспіхом сказала Анна, вказуючи на Ліну. - Ти ж бачиш, як вона мило посміхається іншим хлопцям, наче забувши, що Арс знаходиться поруч.
- Анютко, я звісно все бачу. Але твій брат також не відмовляє собі в задоволенні пофліртувати з подругами Ангеліни, – заперечила Даша. - Тому вони одне одного варті.
- Егей! Ти знову захищаєш цю малолітню кралю! – лютувала Аня, не стримуючи себе. - Ти глянь лише, як вона вирядилась, наче на Віденський бал!..
   Даша змушена була поспішити перервати Анну, бо та розійшлась не на жарт: 
- Але ж погодься, у такому великому Палаці Україна, де зібралось купа заможних і впливових людей країни, Ангеліні рівних немає. Тому не сердся. І не заздри.
- Та як мені не сердитись, якщо Арс витратив на тканину для її плаття всі свої статки. Бо його краля забажала найдорожчу тканину, яку везли з Європи. Більш доступні варіанти її не влаштовували. Ти думаєш, вона цю дорогущу сукню ще хоча б раз вдягне? А ні! Подруги засміють, якщо побачать її в цьому платті на іншому святі. Все. Повисить трохи в шафі, а потім поїде в притулок для бідних.
- В тому чи іншому випадку, тобі варто заспокоїтись. Правду кажучи, є в мене одна ідея, як дізнатись чи її почуття до нашого Арсенчика щирі.
Після цієї фрази Анна вмить заспокоїлась, її очі заблищали і стали зацікавлено дивитись на Дашу, яка почала розмову про свій план:
- Варто простежити за нею. Арс зайнятий на роботі, буває працює до пізньої ночі, а що ж робить в цей час його кохана? Шиє, малює ескізи? Не думаю.
- Слушна думка. Але навіть, якщо вона й зраджує братові, як я доведу це?
- Фото. Ти фотографуватимеш її повсюди, – відповіла Дарина.
- Арс настільки засліплений почуттями, що він ніколи не повірить фотографіям, скаже, що це фотомонтаж. До того ж, що я йому скажу? Вибач, братику, але я стежила за твоєю дівчиною, – заперечувала Аня.
- А ми ж будемо хитрішими. Він ніколи не дізнається, хто робив фото. Ми аномімно їх надішлемо на пошту. Побачивши їх, Арсен прибіжить із сумнівами до тебе, або до мене. А ми йому підкажемо, що можна легко зробити експертизу і дізнатись справжні знімки чи монтаж. А якщо все таки виявиться, що Ангеліна не винна, тоді, вибач – "не варто заважати закоханим". Вкотре повторюю цю фразу.
- Я впевнена, що вона таки винна. Але ти й голова! Можеш, якщо хочеш! Як я сама до цього не додумалась? – радісно підстрибувала на стільці Аня. - А ти допомагатимеш мені стежити?
- Звісно. Завжди до ваших послуг, – жартома підтвердила Даша.
      На концерті було зроблено багато гарних фото з різними улюбленими артистами, адже Ліна, не соромлячись, радісно підбігала і просила фото на пам'ять.
     У всій такій радісній та святковій атмосфері Дарина почувалась дуже комфортно. Дівчині все подобалось і приносило радісні відчуття. Вона чудово змогла розслабитись, забути всі свої проблеми, тому в одну мить спіймала себе на думці, що якби в неї такі свята були, якщо не щодня, а хоча б 2 рази на тиждень, то ніякої депресії і не було б. Дівчині хотілось розкішного життя, вона відчувала, що це саме її середовище. А зараз вона наче проживає чуже життя – не своє власне, а чуже. В якому їй не комфортно, яке її дратує, додає комплексів, замкнутості в собі. Вона згадувала свої студентські роки,  які минали не завжди за радісних обставин, але все одно в той час Дарина була красунею, добре доглядала за собою, маючи на це кошти. Навчаючись в приватному та платному універтеті на престижній спеціальності, вона спілкувалась з однолітками, у яких заможні батьки, іноді гуляла з ними, або їздила на різноманітні наукові конфереції. І таке життя їй було до вподоби. Вона б хотіла і зараз, якщо не краще, то хоча б так. А оскільки грошей ледь вистачало на ліки, то дівчина не могла собі дозволити навіть лишній раз проїхатись в громадському транспотрті, лише за необхідності, не говорячи про гуляння, які вимагають хоча й невеликих, та все таки витрат. Дарина і так вже трохи витратила поївши з подругами кілька разів у кафе та розважаючись в нічних клубах.
     Наступного дня у неділю Даші довелось їхати до церкви самій, адже після концерту Арсен  поїхав з Ліною в їхню квартиру в центрі міста, щоб побути удвох. У Дарини аж серце міцно та боляче стискалося від думки, що коханий провів ніч з іншою. Відтак ще більше захотілось допомогти Анні розсекретити почуття цієї Ліни, звісно, якщо вони не виявляться щирими. За таких обставин хоча б надія є на майбутнє з коханим хлопцем, якої до цього не було. Бачачи кожного наступного разу Арсенія дівчина закохувалась все більше. Скільки ще зможе продовжувати терпіти приховані почуття не знала.
    Не дивлячись, на нічні гуляння Арс, як і Даша все таки прийшов на ранішню літургію, після якої хлопець, традиційно, відвозив Дарину додому. Дорогою розмовляли про враження від концерту. Даша  зізналась про свої прекрасні відчуття вчорашньої святкової атмосфери. Після чого Арсеній зауважив:
- Я взагалі починаю помічати, як ти щоразу змінюєшся.
- Правда? Значить, не тільки я відчуваю зміни? – уточнила Даринка.
- Зміни у тебе на обличчі. Ти стала набагато красивішою, з'явилась радість в твоїх очах, погляд став добрзичливішим. Щоразу, коли дивлюсь на тебе, здається, що ця дівчинка любить всіх людей і зичить доброту та щастя всім оточуючим. Раніше такого не було. Я навіть не можу влучно описати ці зміни, та в тебе змінилось обличчя. З'явилась енергія, життя, радість, чого раніше не було взагалі. Якось енергетично ти змінилась. Що саме на тебе так вплинуло? Невже таблетки творять такі дива? –  дивуючись, питав Арсен.
- Таки правда – таблетки, – відповіла Даша і уточнила:  - Не стільки таблекти, як, мабуть, відчуття, що ти цілком здоровий і нічого у тебе не болить. Хоча кращому стану здоров’я я завдячую насамперед Богові. До хвороби я була такою, як зараз. Навіть ще кращою. Але поки я ще не видихнула цілковито свій біль. Все таки потрібен час, щоб забути скільки болю я пережила і, в якому стані жила близько десяти років. 
- Я понад усе хочу, щоб ти була щасливою і не відчувала жодного болю, – цю фразу Арсеній сказав з такою ніжністю, що Дарина мало не пустила сльозу від його підтримки та турботи, доброго ставлення до себе. Раніше ніхто так не розумів і не підтримував дівчину, окрім батьків. Було дуже приємно, що з'явився такий неймовірний і доброзичливий друг. Хоча Арс в статусі друга Дашу не задовільняв. Відчуваючи його таке тепле ставлення до себе вона хотіла у його обійми. Хотіла відчувати його ніжні руки, слухати спокійне дихання, бачити красу блакитних очей. "Чому це все таке недосяжне. Я втрачаю глузд, втрачаю здорове мислення, коли поряд з ним... Почуття стають сильнішими за мене" – замислилась Даша, поки в автівці тривала тиша. В своїй уяві дівчина малювала їхні ідеальні стосунки, де немає зла і болю, лише нескінченна підтримка і безмежна любов. Вона розуміла, що ідеальні стосунки можливі лише з ним. Адже цей хлопець був достатньо мудрий і випромінював таку ж доброту, як і вона сама, ніколи не ображаючи ближніх.
     Арсеній запропонував їхати до них з Анею в гості. На це Даша не знала, що відповісти, адже знаходитись поряд з коханим дуже боляче. Але з іншого боку – потрібно з Анею обговорити деталі  плану розсекречення Ангеліни. Тому Дарина погодилась на пропозицію хлопця.
     Поки у Арсена були справи по роботі й він працював за ноутбуком у вітальній, Аня й Даша закрились в кімнаті та дуже тихенько домовлялись про хід своїх подальших дій щодо Ангеліни. 
- Сьогодні у нас день вільний, оскільки ввечері Арс зустрічається з Ліною, тому я спокійна – вони будуть разом, – стверджувала Аня. - А ось завтра я пропоную не гаяти ані хвилини. Поки я буду на роботі, брат відповідно теж, мені цікаво чим займатиметься його кохана після пар в універі. Тому, Дашуля, якщо тобі не важко, зможеш простежити за нею завтра після обіду.
- Зовсім не важко. Наскільки я зрозуміла, потрібно під'їхати до універу й очікувати, коли і куди Ліна звідти вийде? – уточнила Даша.
- Саме так. І головне – з ким.
- Гаразд. Це я зроблю. Але ж ти розумієш, що потім вона сяде в своє авто і кудись поїде, а я на громадському транспорті не зможу за нею простежити.
- Слушна думка. На таксі також не вийде, бо ми не знаємо на який час його замовляти. Я можу тобі дати на завтра свою машину.
- Але ж я не вмію водити і не маю прав, – заперечила Дарина.
- Ось халепа. І якщо поряд з університетом не стоятимуть вільні таксі, тоді ми втратимо Ліну... – Анна замислилась на кілька хвилин, а тоді додала: - В такому разі тобі доведеться підслухати про що вона говоритиме зі своїми друзями. Не думаю, що вона вийде сама.
- Мені доведеться добре замаскуватись, щоб Ліна мене не впізнала. Тому що де небудь із-за рогу я нічого не почую. Потрібно бути зовсім близько.
- Вдягнеш кепку, волосся сховаєш всередину, кофтинку й штани також якійсь сірі або темні, щоб бути непомітною і все, – командувала Анна.
- В такому разі, я можу  уже зранку їхати в універ і стежити за нею не тільки ззвоні, а й всередині.
- Це чудова ідея. Будь-які підозрілі моменти фотографуй або знімай на відео. Я гадаю, цього для завтрашнього дня вистачить, а після обіду, я зателефоную братові, дізнаюсь про плани на вечір і тоді домовимось, як діяти далі.