Розділ 3. Перший етап перевтілення

Переглянувши всі фото, прочитавши усю доступну інформацію про Арсенія, почуття Даринки не згасли. Вона все одно продовжувала думати про нього і з нетерпінням чекати кожного недільного ранку. Та даром час також не гаяла, а працювала над своїм зовнішнім виглядом. Переглянула власні світлини зі свого студентського життя. Зрозуміла, що зараз виглядає не лише блідою та виснаженою, а й занедбала свою зовнішність. На фото 7-річної давності бачила дуже вродливу, яскраву дівчину із сяючими очима та життєрадісною посмішкою. Так. Це все про Дашу. Раніше їй ніколи не було байдуже, як виглядати. Вдягалась красиво та зі смаком. Стежила за модою. Завжди робила модні зачіски та яскраво фарбувалась щодня. Вона справді кардинально змінилась за 7 років, протягом  яких дивилась на себе в дзеркало, а змін не помічала, окрім зморшків. Її яскравий платиновий блонд змінився на тьмяний русий. Тіні на повіках з’являлись лише в дуже великі свята. Про тональний крем та румяна давно забула. Вся косметика лежала закритою в старій косметичці. Залишилась лише туш, якою злегка підфарбовувала вії. Тож, порівнявши старі яскраві фото із похмурими сучасними, Дарина вирішила, що мусить щось робити. Якщо вже не можна миттєво нічого зробити, щоб покращити здоров’я, то можна хоча би замаскувати хворобу макіяжем та яскравим одягом. Зайшла в Ютуб, подивилась уроки сучасних трендів в макіяжі. В Інстаграмі переглянула модні сторінки жіночого одягу.  Таким чином отримала трохи знань та уявила, що може використати для себе. І з того часу вже не забувала пильно стежити за модою і щодня працювати над удосконаленням власної зовнішності. 
Наступної неділі випадало велике свято Святої Трійці, а понеділок був вихідним. Зранку Даші вдалось красиво нафарбуватись і зробити гарну зачіску – модний пишний хвіст. Вона одягнула білосніжну сорочку, яку придбала ще 4 роки тому, але не носила останні роки, тому що погладшала. А зараз в результаті медичної дієти й таблеток, дівчина втратила більше 10-ти кілограмів, тому й спокійно влізла в свою улюблену сорочку. Спідницю дівчина не хотіла одягати, оскільки на дворі було прохолодно, тому підійшли чорні завужені укорочені брюки і чорні балетки, образ доповнив чорний жакет без рукавів. Даша вперше за останні роки виглядала справді красиво. Та того дня дівчині не поталанило справити враження на Арсена, бо його в церкві не було. 
Наступного дня, була трохи тепліша погода, тож можна було одягати босоніжки, які були на невеликих зручних підборах. Тому Дарина одягла ту ж білу сорочку, чорний жакет без рукавів, чорну спідницю-олівець трохи нижче коліна і підбори. Весь образ вийшов надто офісний, робочий. Зате Даша в ньому виглядала, як ділова, самодостатня, вольова, сильна дівчина, при цьому ще й чарівна та вродлива. Жоден не міг би допустити й думки, що в такої дівчини великі проблеми зі здоров'ям і вона з важкістю тримається на ногах. Побачивши себе, таку гарну в дзеркалі та на селфі, Даринка  вирішила, що в церкву вона від тепер ходитиме лише з такою зачіскою, макіяжем, на підборах і в спідниці, до якої можна було підбирати різні кофтинки, тим самим весь час змінюючи лук. Арсен більше ніколи не побачить ту некрасиву, зачухану дівчину, якою протягом останніх років стала Даша, коли було не до нарядів та прикрас.
Ось минув тиждень очікувань недільного церковного ранку, коли Даринка нарешті побачить "його". Та дівчина навіть не могла підозрювати, як бурхливо палатимуть її почуття, коли побачить хлопця. Вона зайшла в церкву і помітила, де, на тому ж місці, стояв Арсеній. В її душі почалась буря незрозумілих емоцій. Водночас Даринка була задоволена, що хоча б одним поглядом охопила об’єкт свого захоплення. Та в інший час не мала сил контролювати себе. Прагнула лише одного – щоб хлопець побачив її такою вродливою та доглянутою, якою вона була в той день. Адже весь її красивий зовнішній вигляд був підготований лише для нього – єдиного. Не хотілось, щоб витрачені час та зусилля минули непомітно. Дівчина підійшла ближче, а згодом звільнилось місце попереду хлопця, і вона стала там в надії, що Арс її помітить. Відбулось це чи ні, для дівчини залишилось нерозгаданою невідомістю, оскільки не могла бачити, що відбувається у неї за спиною. Зате душа заспокоїлась під час думки, що все таки мусів помітити, адже стояла вона зовсім близько – всього  два метри попереду. Душевний стан дівчини раптово з незрозумілих причин погіршився, вона стояла дуже засмучена. Було прикро, що Арсен міг побачити її невдоволений вигляд. Та, як Даша не старалася, опанувати себе не змогла. Недільне Богослужіння завершилось, всі розійшлись, і Дарина засмучено поїхала додому.
За наступний тиждень почуття дівчини трохи послабились. В понеділок вона пішла до свого лікаря, довелось знову здавати низку аналізів, тому під дією цієї лікувальної метушні вже менше думала про об'єкт своєї симпатії. Саме так, вона лише тепер зрозуміла, що з нею відбувається. Арсеній лише дуже подобався Дарині. Вона була в захваті від нього. Щось змінилось в її свідомості, оскільки виникло бажання з ним познайомитись, хоча б для того, щоб лише поспілкуватись, зрозуміти його тип людини. Та в той же час дівчина мала великі побоювання, що допоки перебуває у депресії не зможе життєрадісно спілкуватись і розповідатиме лише неприємні епізоди свого антипозитивного буття, на кшталт історій про лікарів чи інших пацієнтів, котрі часто зустрічались в чергах медустанов. І Даша добре розуміла, що нікому не потрібні її проблеми, адже хлопці більше полюбляють щасливих та радісних дівчат з палаючими очима.
Дарина в черговий раз поверталась від лікаря додому. І як завжди була збентеженою, бо лікувалась довго, але все намарно. Протягом трьох років активного лікування Даша не досягла нічого. Спершу довгий час лікувала холецестит. За рік отримала результат, але мінімальний. Потім приймала тяжкі антибіотики, бо знайшлась якась інфекція, яку близько року лікувала. Почались висипання на шкірі й алергічний риніт. Зрештою Даша змінила лікаря й лікарню, де цієї інфекції уже не визначили – чи пролікувалась, чи її не було, так і не зрозуміло. Продовжила лікувати холецестит і алергію ще пів року. Знову дарма. Почала частіше ходити до церкви. Ще більше молитись вдома. Ходила в Києво-Печерську лавру, де проводила у щирій молитві багато часу біля мощей святих. Покладала всю надію на Бога. Багато часу присвячувала молитвам і тому почувалась трохи краще. В церкві Даринці іноді було важко, але часто були такі дні, коли заходила в храм і вже не відчувала жодного болю. Здебільшого саме церква заспокоювала дівчину. Дуже, дуже повільно, але ставало краще.  Відчувала, що Господь допомагає їй, бо знаходила весь час нових лікарів, нові виходи із тупика, в котрому перебувала. Тепер, після активних молитов, чим більше здавала аналізів, тим більше знаходилось хвороб: гастрит, холецестит, синдром в'ялого кишечнику, вегето-судинна дистонія, харчова непереносимість та харчова алергія. Почала лікувати все одразу. І так далі – весь час інші лікарі, весь час інші медикаменти.