3

Побивши горщики з подругою через айтішника, Тетяна однак так й не спромоглася досягнути задуманого. У неї з парубком склалися надзвичайно довірливі та щирі відносини і незабаром жінка дізналася багато подробиць з його особистого життя. Так, юнак якось зізнався, що влаштуватися на роботу в їхню контору він був змушений через непрості життєві обставини. Батько хлопця ніяк не міг відійти від наслідків коронавірусу, тож Роман був змушений кинути навчання в університеті й податися заробляти гроші на ліки та прожиття.

Жінку неабияк розчулила розповідь хлопця і вона робила все від неї залежне, щоб оточити його своєю турботою та ласкою. Роман сприйняв все це зі щирою вдячністю, проте й надалі сприймав Тетяну тільки як добру й віддану подругу. І не більше, хоча жінка з радістю погодилася на значущіші й серйозніші стосунки. Та всі кокетування та загравання невгамовної звабниці пролітали мимо молодого парубка. Здавалося, що він їх просто не помічав, або можливо не хотів помічати.

Врешті-решт зневірившись в своїх намірах Таня наважилася на відчайдушний крок і напросилася в гості до молодого айтішника. Роман спершу не розумів для чого це їй, та під рішучим натиском жінки був змушений погодитися. Тим паче, що для цього випала слушна нагода, наближалися іменини хлопця. І хоча юнакові було не до святкування вона все ж переконала його в тому, що невеличку, дружню вечірку все ж варто влаштувати. Навіть пообіцяла прийти заздалегідь щоб допомогти йому все організувати.

Прекрасно усвідомлюючи, що кухар з неї нікудишній Тетяна розсудливо вирішила замовити всі потрібні наїдки в піцерії розташованій неподалік її дому. Не стала морочити собі голови й з одягом. Вибрала кремовий брючний костюм та блакитну блузу, в яких молодичка виглядала напрочуд статечно й привабливо водночас. А щоб підкреслити що вона серйозна, відповідальна жінка, а не якась там легковажна вертихвістка, практично відмовилася від косметики та біжутерії.

На вечірку Таня прийшла з неабияким занепокоєнням і острахом в душі. Та всі її побоювання виявилися даремними. Першого кого жінка зустріла в квартирі Романа був його батько. Чоловікові було десь років під сорок п’ять і він виявився разюче схожий на свого сина. Такі самі риси обличчя й колір очей, аналогічні форми вилиць та носа, навіть усміх і голос було практично ідентичними. Єдине, що окрім віку, їх різнило це те, що чоловік ходив спираючись на дерев’яного костура. Як здогадалася Таня, це були наслідки від перенесеного коронавірусу.

– Дозволь представити тобі мого батька, Олега Степановича, – відразу взявся знайомити їх Роман. – А це татку, моя колега по роботі, Тетяна Ігорівна, або просто Таня.

– Дуже приємно, – чоловік кивнув головою на знак вітання й додав. – Син багато мені розповідав про вас.

– Сподіваюся в цих розповідях він не надто нарікав на мене? – жінка сором’язливо опустила погляд.

– О, ні. Навпаки, казав що ви йому дуже допомогли влитися у ваш колектив. У вас же там одне жіноцтво працює, а він ще такий молодий та недосвідчений. Жаль, мама Романа померла так передчасно, а я от став немічним. Нікому за сином приглянути, підказати мудру пораду, підтримати в складну хвилину. А ви, я бачу, жінка серйозна й здатні позитивно впливати на хлопця.  

Останні слова Олега Степановича не надто сподобалися Тетяні Ігорівні, бо вона аж ніяк не прагнула стати нянькою для юнака. Однак жінка не подала вигляду розсудливо вивішивши, що час сам розставить все по своїх місцях. Головне – тепер вона ще більше зблизилася з уподобаним хлопцем і отримала можливість бути частою гостею в його домі.

Як і слід було очікувати, гостей на святкуванні іменин зібралося небагато. Кілька незнайомих хлопців та дівчат, що вочевидь були найкращими друзями Романа, та Олег і Таня. Саме частування тривало недовго, бо несподівано у іменинника тенькнув мобільний телефон і парубок швидко усамітнився в іншій кімнаті. Молодь сприйняла це як належне й не звернула увагу на відсутність юнака, а ось батько пояснив здивованій жінці поведінку свого сина.

– То напевне Наталка подзвонила. У них кохання ледь не зі шкільної парти. На жаль вони поки що не можуть бути разом, та надзвонюють одне до одного часто і регулярно. Ось і зараз дівчина мабуть телефонує щоб привітати його з іменинами, та поговорити про своє.

Від цієї інформації серце у жінки болісно стиснулося, бо вона ясно усвідомила, що не має ні найменших шансів подолати незриму суперницю, котра володіє серцем хлопця вже стільки часу. Настрій у Тані остаточно зіпсувався і вона вже збиралася залишити вечірку під якимось вигаданим приводом, та сама доля стала на заваді цьому вчинку. Несподівано залунав сигнал повітряної тривоги й гості почали похапцем збиратися щоб якнайшвидше потрапити у сховище.

– А я нікуди не піду, – раптом затявся Олег Степанович. – Мені несила швендятися туди-сюди сходами. Залишуся вдома, а там вже нехай буде як буде. Як на то буде воля небес, то обійдеться.

Роман не став переконувати батька, бо вочевидь добре знав його вперту натуру, тож без зайвих суперечок повів гостей до виходу. А от Тетяна, несподівано для себе, також вирішила залишитися в квартирі й скласти компанію чоловікові. Навіщо так чинила й сама не розуміла, просто чомусь вирішила, що після відбою тривоги хлопець, як справжній джентльмен, знову захоче провести її додому, а підтримувати з ним дружні зараз розмови їй зовсім не хотілося. Краще вже перечекати небезпеку тут, а потім самій повертатися в своє порожнє помешкання.