Розділ 6

    Ярослав

— Добре що ви з Нікою погодилися нам допомогти. З тією сім'єю не хочеться мати ніяких інших відносин окрім робочих, хоча такі зв'язки нікому ще не завадили.

Ми сиділи в кабінеті дядька Колі. Після кількох годин безперервних танців та ходьби я блаженно опустився на шкіряний диванчик посеред кабінету. Веронікин батько сидів по один бік від мене а мій, по інший. Кімната була невеликою, обставлена в суто діловому чорному стилі з стіклянними елементами та деревом. В такому собі, ретро стилі. Дубовий стіл під вікном і шкіряні стільці навколо нього. Чорні антресолі та шафи старого зразку, стояли вздовж стіни навпроти дверей, а посеред кімнати стояв той самий диван та столик.

На стікляному столі стояла пляшка віскі та три стакани. Я старався сьогодні не напиватися хоча після всього дня дуже хотілося. Ми вже встигли випити по два стакани, та я тягнувся за ще одним. Батько не дав, перехопив мою руку і забрав стакан.

— Хлопче, хватить з тебе. Не варто напиватися, ще в стигнеш в житті. І повір, знайдеш для цього набагато більше причин ніж зараз.

Я важко вдихнув і видихнув, хоча розумів що батько має рацію. Не було навіть нормальної причини, мені просто хотілося щоб цей вечір скоріше закінчився

— Та то пусте. Тепер я розумію чому ви так вирішили. Він не втрачає ні хвилини, постійно шукає з ким би звести дітей. Той Павл мені не сподобався як і його дружина, дуже специфічні люди. — Звернувся до дядька Миколи.

— Діти в нього такі ж. Нормальна тільки старша дочка, але їй не почастило вийти заміж за мудака. — Продовжує дивувати мене дядько. — Вона доречі вагітна, а той її "чоловік", — спеціально виділив останнє слово — і не думає перестати зраджувати її.

Сидимо ще довгенько, стараюся більше не пити алкоголь тому прошу щоб принесли якийсь сік чи ще краще каву, щоб голова провітрилася від випившого.

Через кілька хвилин офіціантка приносить каву. При цьому не забувши показати своє декольте. Хоче увагу привернути, але нічого в неї не вийде. Тут кожен має другу половинку. Я хоч і фіктивну але навіть так не пускатиму плітки, а вони будуть точно.

Ми продовжуємо обговорювати партнерів. Тоді повідомляю що не сказав Ніці про одруження. Батьки невдоволені але мені вдасться переконати що так буде краще і я розкажу їй самостійно, але пізніше.

За деякий час вирішую що вже можна розходитися. Батько ще залишається, тому виходжу сам та спускаюся на низ. Лада поїхала ще раніше, тому вперто вирішую повідомити Ніку та маму, попрощатися з знайомим та поїхати додому.

Сходжу на перший поверх та шукаю поглядом дівчину. Помічаю її в дальньому куті вітальні недалеко від сходів. Але не саму. Вона стоїть з тим хлопцем що забирав Ладу танцювати. Начебто Стасом звати, і якщо я не помилаюся це той самий синок Павла Артемовича. Противний тип, ще гірший за батька. Той хоть виглядав нормально.

Роблю кілька кроків до них як бачу цікаву картину. Стас присуває Ніку до себе а тоді схиляється до неї. Щось їй каже і тягнеться цілувати. Ніка його не відштовхує, але по очам бачу що вона проти такого.

В мені щось пересмикується, і я вже нічого не тямлячи підходжу до них. Встигаю забрати його подальше від дівчини, і занести кулак щоб йому смачно врізати, як Ніка сфокусовує погляд на мені та намагається мене зупинити. Важко, але їй це вдається. А в мене рука так і чухається йому заїхати в пику.

Якого він він з нею говорить? Вона моя дівчина! Нехай і фіктивна, але ж він про це не знає.

— Не смій навіть підходити до моєї дівчини. — Я старався спопелити його поглядом.

— Дівчини? — Стас шкіриться. — Ти впевнений що вона теж так вважає? — Тут я напружився, а й правда. Ми відкрито про це з Нікою не говорили, чи зрозуміла вона що тепер ми постійно в цій ролі, а не тільки серед незнайомих людей?

На щастя її відповідь була позитивна та повна ненависті. Сподіваюсь не до мене.

— Що тобі від Ніки потрібно? Ти начебто ще недавно з Ладою мило спілкувався. Відшила? — Не зміг відмовити в посмішці. Знав точно що відшила, Лада таке нутро бачить здалеку мабуть теж знала що це син партнера.

— Вона мала бути моєю. Мені батько обіцяв одружити нас, та раптом навернувся ти, і виявилося що ви зустрічаєтеся. — Він в буквальному сенсі палав від люті, все його обличчя стало червоне через злість яка бушувала в ньому. — А може це спеціально? Ви не виглядаєте закоханою парою і не цілувалися ніразу.

Нє, ну він вже дістав зі своїми заявочками. Моє терпіння не вічне. Я стримуюсь від побиття лише через Ніку. Якби не вона, він би вже напів мертвий лежав в калюжі крові і з пробити черепом.

Буквально бачив як в голові Ніки крутяться шестерні пропускаючи через себе думку за думкою. Бачив що вона вже готується щось сказати, і не факт що на нашу користь, тому не довго думаючи зробив те що мав зробити вже давно. Ще десь на середині вечора, але постійно відкладав. Боявся, але зараз це найкращий вихід.

Я просто її поцілував. Ніжно, весь час дивлячись у вічі. Я бачив як промайнув страх в її очах тоді невпевненість але вона відповіла. Незнаю чи цілувалася вона з кимось до того але я би був радий якщо ні. Впринципі як і я.

Дивно, я ніколи не думав що перший поцілунок дістанеться Ніці. Та я впринципі не думав  що зможу когось поцілувати через боязкість. Скільки не пробував все не виходило, я постійно перебивав спроби, а тут... Так легко, навідь думка на заперечення не з'являлася.

Я навіть не помітив як Стас пішов. Вся моя увага була повернута до Ніки. Не хочу її залишати тут саму але і самому залишатися не хочу.

Не роздумуючи надто довго я відсторонився від дівчини і взявши її за руку потягнув до виходу. По дорозі знайшов маму в компанії якоїсь жінки. Ілони, мами Ніки, з ними не було. Повідомив що ми йдемо погуляти, і сказав не хвилюватися.

Осінній вечір тішив теплом. В поспіху покинувши будинок я навіть не помітив що весь цей час тримав Ніку за руку та тянув за собою. Не помітив в який момент вона взяла шубку. Я відпустив руку даючи їй змогу вдягнутися.